Реквізити наказу [див.: Додаток Г]:

1. назва виду документа;

2. дата (проставляють у день підписання);

3. індекс (проставляють у день підписання);

4. місце складання чи видання;

5. заголовок до тексту;

6. позначка про контроль (проставляють у разі потреби);

7. текст;

8. підпис;

9. гриф погодження (у разі потреби);

10. візи (у разі потреби);

11. відбиток печатки (у разі потреби);

12. позначка про виконавця.

Текст наказу складається з двох частин - констатуючої (вступної) та розпорядчої.

У констатуючій частині викладають цілі та завдання приписаних дій та причини видання наказу, дають посилання на документ, що є підставою для видання даного наказу.

Розпорядча частина тексту викладається в наказовій формі, її починають словами "НАКАЗУЮ", яке друкують великими літерами від нульового положення табулятора. Після цього слова ставлять двокрапку. В розпорядчій частині містять заходи та дії, зазначають посадових осіб, які відповідають за їх виконання, та вказують терміни виконання завдань. Цю частину тексту можна поділити на пункти, які нумерують арабськими цифрами. Текст кожного пункту може починатися із зазначення конкретної дії, вираженої дієсловом неозначеної дії, або із зазначення виконавця. Назву організації, структурного підрозділу, прізвище та посаду виконавця наводять у давальному відмінку. Останній пункт наказу містить вказівку на особу, яка відповідає за виконання наказу в цілому.

3.5 Вказівка

Вказівка - це розпорядчий документ, який створюють на підприємствах переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також для організації виконання наказів, інструкцій, інших актів органів управління [14; 73].

Право підписувати вказівку має керівник підприємства, головний інженер та їхні заступники. Вказівки оформляються на загальних чи спеціальних бланках формату А4. Текст вказівки поділяється на констатуючу (вступну) та розпорядчу частини.

Констатуючу частину починають усталеними виразами, наприклад, прийменниками "Для...", "Відповідно до...", "Згідно з..." тощо, а закінчують словами "ЗОБОВ'ЯЗУЮ", "ПРОПОНУЮ", після яких ставлять двокрапку.

Розпорядчу частину вказівок оформляють, як і в наказах з основної діяльності.

Реквізити вказівки [див.: Додаток Д]:

1) назва виду документа,

2) дата (проставляють дату підписання),

3) індекс (проставляють у день підписання),

4) місце складання чи видання,

5) заголовок до тексту,

6) текст,

7) підпис,

8) гриф погодження (у разі потреби),

9) позначка про виконавця.

3.6 Розпорядження

Розпорядження - це акт управління посадової особи, державного органу, організації, установи, підприємства, що виданий у межах їхньої компетенції і має обов'язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих організацій, яким адресовано розпорядження [14; 73].

Розпорядження становлять підзаконні акти й поділяються на дві групи: розпорядження загального характеру — тривалої дії; розпорядження окремого характеру - стосуються конкретного вузького питання.

Розпорядження видають КМУ (на підставі та для виконання законів, рішень ВРУ), виконкоми Рад народних депутатів, а також керівники підприємств (організацій, установ) та їхні заступники для вирішення оперативних завдань. Розпорядження, що їх видають на підприємствах, мають обмежений термін дії і стосуються вузького кола підрозділів чи посадових осіб (працівників).

Текст розпорядження оформляють так само, як і текст вказівки, лише в констатуючій частині можуть вживатися слова "ЗОБОВ'ЯЗУЮ", "ДОЗВОЛЯЮ" тощо.

Оформляють розпорядження на загальних чи спеціальних бланках формату А4

Реквізити [див.: Додаток Е]:

1) назва структурного підрозділу; 2) коди; 3) назва виду документа; 4)дата; 5) індекс; 6) місце видання; 7) заголовок до тексту; 8) текст, що містить такі частини:

а) констатуючу ( вказується мета або причини видання );

б) розпорядчу ( вказуються дії, які треба виконати, та особи, відповідальні за виконання); 9) підпис.

На основі курсової роботи можна зробити висновок, що документ, як основний носій інформації, є абсолютно необхідним для стабільної діяльності організацій загалом так і для банківської діяльності зокрема. На основі документів приймаються рішення управлінського характеру. В більшості випадків він є вагомим і незаперечним аргументом при вирішенні суперечок між органами місцевого самоврядування. Також документ вважається засобом підтвердження правомірності дій керівницва банку з юридичної точки зору. Керівництво в банку першу чергу несе відповідальність за правильність оформлення документів та їх подальше збереження, як основних об'єктів, що відображають діяльність банку у всіх сферах втілення практичних завдань.

Об'єктом дослідження курсової роботи була документація банку, ефективна організація роботи з якою передбачає правильне складання і оформлення, контроль і перевірку виконання документів з мінімальними затратами часу і праці. Адже саме організація роботи з документами є важливою частиною процесів управління та прийняття управлінських рішень, що суттєво впливають на оперативність та якість управління.

Отже, для будь-якої організації є дуже важливо постійно вдосконалювати документаційне забезпечення управління, оскільки це безпосередньо впливає на якість прийняття управлінських рішень.

Підставою для створення документів в обласній раді є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінської діяльності, передавання, зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно.

В банку визначається конкретний комплекс документів, передбачений номенклатурою справ та необхідний і достатній для документування її діяльності.

Управлінська діяльність обласної ради здійснюється шляхом видання розпорядчих документів.

Видання розпорядчих документів визначається актами законодавства, положеннями (статутами) про них.

Підставами для прийняття розпорядчих документів в Обласній раді є:*

Конституція і закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;*

провадження виконавчої і розпорядчої діяльності з метою виконання установою покладених на неї завдань і функцій;*

потреба у правовому регулюванні діяльності.

Треба сказати, що до групи розпорядчих документів належить багато різних документів. В курсовій роботі вдалося вказати на особливості написання лише певних видів, а детально дослідити тільки наявні в обласній раді рішення і розпорядження.

Під рішенням, як розпорядчим документом, розуміють акт, який ухвалюється місцевими радами народних