РЕФЕРАТ

на тему:

“Земноводні”

Земноводні – перша група хребетних, що в процесі еволюції вийшли на сушу, проте розмноження і розвиток їх відбуваються у прісній воді. Предками земноводних були давні прісноводні кистеперні риби, які мали подвійне дихання (зяброве і легеневе), а також добре розвинені парні плавці з сильною мускулатурою і специфічним внутрішнім скелетом. У відкладах верхньог7о девону знайдено перехідні форми між рибами і справжніми земноводними – іхтіостегіди. За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасних хвостатих земноводних. Іхтіостегіди потіснили кистеперих риб у прісних водоймах і розпочали освоєння вологих прибережних ділянок. У кінці девону від іхтіостегід відособились стегоцефали, які дали початок сучасним амфібіям, а також рептиліям.

Будова і життєві функції

Довжина тіла від 1,5 см до 1,6 м, проте переважають дрібні форми (3-30 см), шкіра гола, з численними слизовими залозами. Слиз зменшує тертя при рухах у воді, попереджує проникнення в шкіру бактерій і грибів, деякою мірою захищає її від пересихання. Шкіра бере активну участь у газообміні. Завдяки шкірному диханню земноводні можуть довго перебувати у воді. Крізь шкіру вода легко проникає в організм, тому амфібії води не п’ють.

Рухи у земноводних одноманітні, повільні і незграбні. Хвостаті амфібії ,як і риби, рухаються за допомогою сильних бічних вигинів усього тіла, але з опорою на короткі кінцівки під час рухів по землі. Під час руху у воді кінцівки цих тварин помітної ролі не відіграють. За допомогою вигинів усього тіла рухаються і безногі земноводні. Безхвості амфібії на суші пересуваються стрибками. У воді плавають за допомогою задніх кінцівок, між пальцями яких є плавальні перетинки.

У більшості земноводних шкіра з’єднується з м’язами лише в окремих місцях, утв. виповнені лімфою порожнини, які є резервуарами запасної води при значному зниженні вологості. Тому земноводні здебільшого населяють лише вологі місця. У деяких земноводних лікувальні властивості речовин, що виділяються отруйними залозами амфібії ,вивчаються.

Забарвлення тіла земноводних зумовлюються наявністю пігментних клітин, що розташовані у нижніх шарах епідермісу, і буває захисним або попереджувальним. Окремі види здатні змінювати забарвлення залежно від кольору фону.

У зв’язку з виходом на сушу в амфібій ускладнюється будова скелета. Хребет диференційований на відділи: шийний, тулубний, крижовий, хвостовий. Хребці щільніше ніж у риб, з’єднані між собою. Грудної клітки немає.

Череп з’єднаний із хребтом двома потиличними виростами. Наявність шийного хребця та особливості його зменшування з черепом забезпечують рухомість голови у вертикальній площині. У черепі ще зберігається багато хрящових елементів. З’являються парні наземного типу. Вони побудовані за принципом системи важелів, з’єднаних шарнірними суглобами. Обидві пари кінцівок мають будову, спільну для всіх наземних хребетних. Передня кінцівка складається з плечової кістки, передпліччя, кисті. До складу задньої кінцівки входять: стегнова кістка, гомілка, стопа.

У зв’язку з великими навантаженнями на кінцівки значного розвитку досягають пояси кінцівок, що складаються з лопатки, коракоїда, а у безхвостих земноводних – із ключиці. Проте у будові як самих кінцівок, (що складаються з лопатки) так і їхніх поясах, є ще примітні ознаки: неповне окостеніння поясів; паралельне розташування плеча і стегна до поверхні землі; відсутність зв’язків плечового пояса з осьовим скелетом.

У земноводних порушується метамерне розташування м'язів, характерне для риб. У земноводних наявний голосовий апарат. Він утворений голосовими зв’язками, натягнутими на черполовидних хрящах що оточують гортанну щілину. У самців є резонаторні мішки по кутках рота які при кваканні роздуваються і підсилюють звук. Звуки окремих амфібій чути за кілька кілометрів. Вони мають сигнальне значення, зокрема, забезпечують зустріч особин протилежної статі. Орган нюху крім зовнішніх має внутрішні ніздрі – хоани, за допомогою яких нюховий мішок з’єднується з ротовою порожниною. Зовнішні ніздрі закриваються і відкриваються під дією спеціальних м’язів. У воді вони закриті. Біля хоан утворюється невеликі сліпі заглиблення – Якобсонові заглиблення. Вони служать для сприйняття їжі, що знаходиться у роті. За запахом амфібії розрізняють їжу, середовище, представників свого виду.

Органи травлення порівняно з рибами більш диференційовані. Широкий рот веде до великої ротової порожнини. У багатьох земноводних він прикріплений переднім кінцем до нижньої щелепи, а задній кінець вільний і під час ловлі здобичі викидається назовні. У роті є слинні залози, секрет яких зволожує ротову порожнину і полегшує проковтування їжі, але участі у травленні не бере. Шлунок слабо відмежований від стравоходу. Кишки (12 пала, тонка, пряма) закінчуються клоакою. У перетравленні їжі важливу роль відіграють печінка, підшлункова залоза. Органи виділення у земноводних, як і в риб, - тулубні нирки. Частково продукти обміну виділяються крізь шкіру.

Кровоносна система земноводних у зв’язку з появою легенів має два кола кровообігу: велике і мале. Серце трикамерне складається з трьох пересердь – правого та лівого та одного шлуночка.

Земноводні – різностатеві тварини, у багатьох спостерігається статевий диморфізм. Статеві залози парні. У більшості земноводних запліднення зовнішнє. Земноводним властиві метаморфоз.

Поведінка земноводних.

Поведінка амфібій нескладна, що відповідає організації центральної нервової системи. Основою поведінки є інстинкти. Індивідуальний досвід у житті цих тварин відіграє неістотну роль, хоч вони і здатні до нескладної умовно-рефлекторної діяльності. Проте умовні рефлекси виробляються повільно і швидко згасають.

Систематичний огляд земноводних.

Ряд хвостаті земноводні – найдавніша група амфібій, більшість із них є постійними мешканцями води. Тіло видовжене, протягом всього життя зберігається хвіст. Ноги короткі, приблизно однакової довжини. Запліднення внутрішнє. Ряд об’єднує близько 280 видів. Належать тритони, саламандри, протеї та інші.

Тритон звичайний (довжина тіла 8-11 см) зустрічається у