Клонування древнього жаху

Не так давно світові агентства поширили як сенсаційне повідомлення інформацію про те, що влітку цього року людство стояло за півкроку від наукового факту клонування мамонта.

На суді в Сеулі південнокорейський професор Ву Сук Фанґ, якого вважають одним із трьох “світових стовпів” терапевтичного клонування (список його наукових титулів займає півсторінки стандартного тексту), зробив заяву. Цей достойний “Айнштайн біології” повідомив, що за мільйон доларів придбав у “російської мафії” взірці тканини знайденого у вічній сибірській мерзлоті мамонта. Три спроби отримати життєздатну ДНК “північного слоня” не мали успіху. Подальшим спробам перешкодило лише судове переслідування професора Фанґа, якого у вересні звинуватили в нелегальних (та аморальних) експериментах із людськими яйцеклітинами (!), відповідно, позбавили щедрого державного південнокорейського субсидування.

Одночасний російсько-японський експеримент клонування неолітичного Володаря Тундри також не вдався. Вага шматка мамонтячого м’яса, використаного для цієї спроби, за припущеннями спеціалістів, сягала кількох кілограмів. Однак після ретельного препарування розмерзлої мамонтятини знайшли лише одну живу клітину, придатну для процесу створення клона. Безцінну клітину, за неофіційними повідомленнями преси, вже приготували для мікрохірургічної операції, коли недбалість працівника лабораторії стала причиною її загибелі. Все це нагадує сценарій фантастичного фільму. Але офіційні повідомлення про експерименти опубліковано в солідних академічних бюлетенях. Реальний такий нон фікшн.

Усі ці спроби наштовхують на думку, що вперте людство рано чи пізно, але піде шляхом повернення у світ істот, яких передбачливі Вищі Сили забрали з поверхні планети до появи на ній гомо сапієнсів. Мамонти тут лише перший крок. Ми з вами ще якось переживемо мамонтів. Адже наші далекі предки не без успіху співіснували з тими волохатими слонами в крижаних пустелях Льодовикового періоду. Але ж після мамонтів оскаженілі від “спраги знань” науковці обов’язково – жодних сумнівів! – візьмуться за динозаврів, трилобітів, викопних риб та інших годзил. Із якими людство “в дикій природі” було розділено мільйонами років еволюції та космічними катастрофами.

Тут виникає низка запитань. Чи не повстануть з небуття – разом із тілами доісторичних монстрів – могутні доісторичні демони? Науковці у відповідь на таке припущення лише покрутять пальцем біля скроні. Не їхня парафія, зрозуміло. Але декілька метафізиків, яким я підкинув це питаннячко, тяжко замислилися. Один із них довго мурмотів кабалістичні мантри, а потім тихо-тихо, невпевнено-невпевнено сказав: “Але ж драконів археологи ще не знаходили...” Не знаходили, погодився я, а потім теж задумався. А раптом ті археологи, палеонтологи й інші геологи не про всі свої знахідки розповідають “широким народним масам”? Адже майже півстоліття від громадськості вдавалося приховувати факт знайдення Євангелія Юди. І якби не впертість і гроші деяких вельми могутніх антикатолицьких згромаджень, найсенсаційнішу за останні 15 століть існування християнства знахідку було б досліджено в камерний спосіб і поховано у секретних архівах. Скільки там, у тих архівах, сховано схожого?

На марґінальних інтернет-сайтах, де час від часу виникають різні повідомлення про справжні та підробні сенсаційні знахідки, нещодавно з’явилася цікава інформація. Відомий уфолог (спеціаліст із проблеми “невпізнаних летючих об’єктів”) Кріс Аманділ Ортега повідомив “братів по вірі” та принагідних скаллімалдерів, що “чорні археологи” знайшли на півночі Чилі муміфіковану рептилію завбільшки з великого крокодила, яку вшановували як божество населенці Високих Анд у доінкський період. Мумія зберігалася серед решток прадавнього храму, побудованого в ІІ тисячолітті до нашої ери. Огляд рептилії привів спеціалістів до висновку, що її неможливо зарахувати до відомих науці видів динозаврів.

Науковці класифікували її як “мутанта”, адже – згідно з прийнятими в науковому світі поглядами – тільки рептилія-мутант може мати вісім ніг і рогові сопла, примантачені до дихальної системи. Що той “мутант” видихав через свої рогові сопла? Збагачену киснем крапельну хмарку ацетону? Й ще запитання: чи не продали ще ті “чорні-пречорні археологи” за мільйон баксів муміфіковані тканини рептилії колегам і споборникам професора Фанґа? Щоб тим яйцеголовим трудоголікам після клонування мамонта раптом не стало нудно.

Провидці минулого попереджали, що настане час, коли давно забуте знову вийде в Божий світ і почне діяти. Завдяки невтомним фанґам ці пророцтва можуть справдитися. Так що на телевізійну рекламу чипсів, “заряджених енергією дракона”, можна подивитися з іншого боку. Навіть не можна, а треба таки подивитися. Поки неочікуване ВОНО не подивилося на нас, таких скептичних і самовпевнених пацанів, крізь нашу розірвану дупу.