МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ

ЖИВОГО НА ЗЕМЛІ |

Зміст |

Стор.

1 | Періодична модель фiлогенезу, основана на аналогiях живої природи | 4

1.1 | Рівняння аналогій | 4

1.2 | Головна еволюцiйна лiнiя | 6

1.3 | Періодична таблиця ознак живих форм, арогенези в природi | 9

1.4 | Головна дiагональ періодичної таблиці | 12

1.5 | Аналогiї в живiй природi та їх класифiкацiя | 12

2 | Алгоритм продукування кодiв бiологiчних форм головної еволюцiйної лiнiї | 15

2.1 | Таксони головної еволюцiйної лiнiї та їхнi коди | 15

2.2 | Алгоритм продукування кодiв таксонiв головної еволюційної лінії | 16

3 | Аллогенези | 19

3.1 | Таксонометрiя результатiв аллогенезу, раси і їхні коди | 19

3.2 | Цифрове моделювання процесу аллогенезу гомiнiдiв | 21

3.3 | Кодування націй, субраси | 24

3.4 | Час приходу арогенезу 36 | 26

4 | Древовидна модель розвитку, коди таксонiв побiчних форм | 29

5 | Новий Заповіт – давній посібник з теорії еволюції | 38

6 | Нетрадиційні методи одержання інформації | 45

6.1 | Прямі знання | 45

6.2 | Ясновидіння | 46

6.3 | Сновидіння | 47

6.4 | Джерело сновидінь | 56

6.5 | Технологія одержання знань | 61

6.6 | Приклади практичного застосування сновидінь | 64

6.6.1 | Віщування арогенезу 36 | 64

6.6.2 | Віщування воскресіння | 67

6.7 | Адекватність знань, одержаних нетрадиційними методами | 71

Додаток А. Таблиця кодів стадій аллогенезу та років їх початку | 73

Література | 78

1. Періодична модель фiлогенезу, основана на аналогiях живої

природи

1.1. Рівняння аналогій

Нинішній стан розвитку теорії еволюції визнаний незадовільним, головним її недоліком вважається теза про випадковість розвитку, відсутній власний математичний апарат [1, 17]. Поза увагою науки залишилися різноманітні загадкові явища, наприклад, ясновидіння, пророцтво та інші, “в силу непояснимості і незадовільного відтворювання цих явищ, вона старалась їх не помічати” [9].

Спробуємо заповнити прогалину в цьому питанні. Поставимо задачу побудови загальної моделі еволюційного процесу на Землі. Для виявлення закономірностей використаємо схему родинних зв’язків у живому світі [17]. Характерною її ознакою є роздвоєння розвитку. Від якихось найдавніших потомків тварин, що мали двобічну симетрію, виникли молюски і кільчасті черви (Annelida). У спорідненості з кільчастими червами знаходяться членистоногі. Також від найдавніших тварин з двобічною симетрією виникли голкошкірі і хордові, що мають між собою ряд подібних ознак [1].

Відомо, що для побудови моделей техніки використовуються аналогії, скористаємося набутим тут досвідом. Під час аналізу властивостей різних тварин знайдені ознаки, спільні для порівняно великих груп. Запишемо їх у вигляді рівнянь аналогій та дамо їм пояснення.

Кишковопорожниннi + плоскi черви =

наявнiсть одного отвору (1.1)

У плоских червів (Plathelminthes), як і в кишковопорожнинних, неперетравлені рештки їжі викидаються через ротовий отвір [1], який інакше називають оральним. Він відповідає отвору гаструли.

Ракоподiбнi + хелiцероноснi + рептилiї + звiрi =

гiгантськi форми (1.2)

Гiгантами серед хелiцероносних (Chelicerata) є всi викопнi ряду еврiптеїд (Euripteida). Окремi представники роду Pterogotus мали довжину до 3 м, вони вiдомi з нижньодевонських вiдкладiв. Найбільшi представники роду Eurypterus, якi жили вiд нижнього селуру до пермi, сягали 1 м. [4]. Дещо меншi, але великi, порiвняно з iншими безхребетними, розмiри мають сучасні рiчковий рак, омар та краб, якi належать до ракоподiбних (клас Crustacea). Рептилiї (Reptilia) є найбiльшими тваринами, якi коли-небудь жили на Землi. Бiльшiсть представникiв цього класу вимерли. Найдовшими з них були Hyperodaperon (верхнiй трiас) – 20 м, роду Pteranodon (верхня крейда), які мали розмах крил до 8 м, роду Diplodocus – до 25 м (верхній трiас - верхня крейда) та інші [4].

Гiгантськi форми звiрiв – вимерлий мамонт i ще живi слон та кит можна вважати аналогами гiгантiв серед комах, якими були вимерлi бабки кам’яновугiльного перiоду (iнфраклас Paleoptera - давньокрилi), розмах їхнiх крил дорiвнював 70 см [4].

Голкошкiрi + молюски + земноводнi =

надзвичайна мiнливiсть (1.3)

Відомо, що підвищеною мінливістю володіють голкошкірі і молюски [13]. Найбiльш мiнливими тваринами на Землi є молюски, І.І. Шмальгаузен звертає увагу на контрастність розвитку головоногих (Cerphalopoda), які пройшли, “почавши з форм, захищених раковинами (Nautiloidea) через внутрішній скелет (Belemnoidea) до сучасних восьминогів і сепій” [21]. Серед хребетних найбiльш мiнливими є земноводнi, за своєю будовою викопні їхні представники порівняно різко відрізняються від сучасних форм.

Членистоногi + хребетнi = метамерiя (1.4)

Хордовим властива метамерiя, тобто членисте розмiщення головних систем органiв, зокрема скелету, добре вираженою є у нижчих хордових i в зародкiв вищих [4].

Кишковопорожниннi + кiльчак + напiвхордовi =

колонiальнi форми (1.5)

Серед напiвхордових є рiд Diplograptus, який веде не тiльки колонiальний спосiб життя, подiбно до колонiальних полiпiв кишковопорожнинних, а має й iншi аналогiї: плавальний мiхур та загальну форму колонiї, яка складається з радiальних пруткiв з теками. Йому вiдповiдають деякi мiхуроноски (Siphonophora) з класу Hydrozoa. Вони обидва пристосованi до планктонного спобу життя. Кільчастий черв має колоніальну форму Serpula vermicularis [4].

Комахи + напiвхордовi = хiтиноподiбний матерiал (1.6)

Скелет колонiальних напiвхордових класу криложаберних (Pterobranchia), а також, практично весь палеонтологiчний матерiал, який залишили граптолiти (клас Graptolithida), є хiтиноподiбним [4].

Кишковопорожниннi + напiвхордовi = розподiл працi (1.7)

До кишковопорожнинних з розподiлом працi належить гiдроїдний полiп роду Hydractina. Аналогiчними напiвхордовими є древовиднi граптолiти (пiдклас Dendroidea) [4].

Колонiальнi найпростiшi + перетинчастокрилi комахи +

гомiнiди = розподiл працi (1.8)

Розподіл праці серед тварин даної