1.2. Головна еволюцiйна лiнiя

З’єднаємо в схемі родинних зв’язків [17] лiнiями (назвемо їх лiнiями аналогiй) таксони, якi відповідно до рівнянь аналогій (1.1 – 1.8) мають одноiменнi ознаки, та спробуємо знайти якусь закономірність, наприклад, паралельність ліній аналогій, звужуючи цю схему в одних місцях і розширюючи в інших та не порушуючи запропоновані в літературі [1, 4, 17] зв’язки. Використавши всі можливості перестановки таксонів, приходимо до висновку про те, що або тут немає нiяких закономiрностей i розвиток дiйсно має випадковий характер, або випадково розміщенi таксони. На рисунку 1.1 показаний один з варіантів такої маніпуляції таксонами, де це наочно видно.

Аналізуючи рисунок 1.1, виявляємо, що головним недоліком представленої на ньому схеми є наявність зайвих зв’язків двох видів, кількість яких можна зменшити шляхом:

Пошукуючи закономірності в живому світі, врахуємо вищевказану особливість рисунка 1.1. Поставимо своєрiдну задачу, яка нагадує задачу оптимiзацiї, для усунення зайвих зв’язків застосуємо критерiй подiбностi, який прийме вигляд:

розкласти таксони всіх трьох гiлок, якщо їх (1.9)

розмiстити паралельно, так, щоб усi лiнiї

аналогiй були строго паралельними.

При цьому врахувати обмеження:

мiж сусiднiми таксонами вздовж гiлок повиннi спостерiгатися аналогiї (гомологiї).

Ця задача має розв’язок, притому лише один.

Вишикуємо всi три представленi тут гiлки в одну лiнiю в такому порядку:

Назвемо її головною еволюцiйною лiнiєю. На нiй будемо мати тiльки форми з чiтко окресленою сумою спiльних ознак, множина яких не перетинається з множиною ознак iнших груп тварин. Сюди не ввiйдуть фаги, вiруси, багатоклiтинні синьозелені водорості, губки, лишайники, рослини, немертини, мшанки, плеченогi, кiльчак, трилобiти, хордовi (крiм хребетних), кистеперi та двоякодишнi риби, змії, мурахоїд, єхидна, сумчастi, птахи, китоподібні, напівмавпи. Ознаки всiх цих тварин не задовiльняють критерiй подiбностi (1.9).

Таким чином, на головнiй еволюцiйнiй лiнiї будуть знаходитися живi форми, якi змінювали одна одну на Землi в такiй послiдовностi:

одноклiтиннi прокарiоти;

одноклiтиннi еукарiоти;

кишковопорожниннi (колоніальні одноклітинні еукаріоти, з яких вони утворилися);

плоскi i круглi черви;

голкошкiрi i молюски;

ракоподiбнi i хелiцероноснi;

першопредки комах з неповним перетворенням (без метаморфозу);

першопредки решти комах, крiм перетинчастокрилих;

першопредки перетинчастокрилих комах з розподілом праці i напiвхордовi;

круглороті і риби;

земноводнi;

плазуни;

звiрi;

мавпи;

гомiнiди.

Наявність двох гілок у схемі родинних зв’язків суперечить одержаним тут висновкам, отже, це питання вимагає перегляду. Привертає до себе увагу той факт, що в губок (Porifera) – найближчих родичiв кишковопорожнинних, на відміну від останніх, отвiр гаструли не є оральним. Він служить для виведення води з тіла як губок, так кишковопорожнинних, тому бластопор не може вважатися ротовим отвором. Оскільки всі багатоклітинні організми під час ембріонального періоду онтогенезу проходять через стадію його утворення, може виявитися, що поділ живого світу на первинно- і вторинноротих є недостатньо аргументованим.

1.3. Періодична таблиця ознак живих форм, арогенези в

природi

Аналiзуючи групи живих форм, розмiщені на головнiй еволюцiйнiй лiнiї, зауважимо, що тут є шiсть типiв ознак, які чергуються i перiодично повторюються, це показано в таблицi 1. Вони iдентифiкують строго послiдовнi стадiї розвитку. Надамо їм назви за найбiльш характерними ознаками i перечислимо їх, це:

роздробленiсть. Утворення та розвиток основи форми, необмежений рiст осiб на протязi всього періоду онтогенезу. Живучість, витривалість. Непоказнiсть зовнiшнього вигляду, видовженiсть форми.

мінливість. Утворення багатоклiтинного органiзму, з’єднання верхньої щелепи з черепною коробкою у земноводних. Строкатiсть та барвистiсть. Наявнiсть найбiльшої кiлькостi форм, заповнення всiх екологiчних нiш. Пiдвищена мiнливiсть, наприклад, серед молюскiв виявлений вид, який паразитує на голотурiях [17], його самець представляє собою всього-навсього один орган – сiм’яник, покритий оболонкою, це – вершина мiнливостi. Розглядаючи ступінь спрощення будови тварин як ресурс мінливості, знаходимо, що тут досягнена крайня межа, глибше спрощуватись нікуди. Другу вершину маємо серед стебельчастооких (Stylommatophora), найдревнiшi представники яких знайденi в шарах карбону [4]. Вони живуть на сушi, проте, як видно з таблицi 1, перші сухопутні безхребетні знаходяться в третьому стовпчику. Отже, молюски, будучи типово водяними тваринами, вийшли на сушу за рахунок пiдвищеної мiнливостi. Серед хребетних найбiльш мiнливими є земноводнi, вершину мiнливостi тут демонструє така тварина, як червуга (Apoda), яка не має кінцівок і очей [4]. Мiнливими є всi комахи;

гігантизм. Бурхливий стихiйний розвиток, розвиток мускульної системи, гiгантськi розмiри;