На рисунку 4.1 місце П- та Л-лишайника відзначено літерами, відповідно, “П” і “Л”. Отже, древовидна модель еволюцiї представляє собою несиметричне (точніше, частково симетричне або квазисиметричне) трiйкове дерево з елементами замкненої мережi у виглядi лiнiй, якi збiгаються в вузлах, де знаходяться лишайники.

Наявнiсть лишайників та лiвої частини еволюцiї свiдчить про те, що той “комп’ютер”, який чергує стадiї розвитку і про якого говорилося в розділі 2.2, не занадто турбується про високу якiсть результатiв своєї працi i дiє формально, на всіх однаково. Аналізуючи рисунок 4.2, знаходимо, що під час арогенезу 16 під тиском формального зовнішнього впливу об’єднувалося все, що могло, в тому числі клітини, які утворили лишайників.

Серед представників лівої частини еволюції знаходимо вимерлих трилобітів. Вони належать до членистоногих і мають код 232л. Як представники лівої частини еволюції вони успадкували від плоских та круглих червів необмежений ріст на протязі всього онтогенезу, а від кишковопорожнинних – зовнішній скелет, панцир. Ці тварини не жили, а мучилися через панцир, який у процесі онтогенезу приходилося періодично скидати, бо він не давав їм можливості рости. Тварина могла рости лише під час короткого періоду, поки панцир не встигав затвердіти. Очевидно, це і стало причиною їх вимирання під час перебування плазунів на головній еволюційній лінії, коли прийшов час переходити на гігантські форми. Отже, сила, яка заставляла живі організми прискорено збільшуватися в розмірах, діяла на всіх і не обминула трилобітів.

Як видно з рисунка 4.1, під час арогенезу 35 утворилися три форми – гомініди на головній еволюційній лінії з кодом 36, мавпи (які є сучасниками людини [1]) або права частина еволюції, що мають код 35п, та таксон 36л – ліва частина еволюції. До останніх можна віднести людей, розвиток яких історики характеризують як зупинений на рівні епохи мезоліту. Такими, зокрема, є австралійські аборигени, африканські бушмени, деякі корінні народи Крайньої Півночі і Далекого Сходу та ін.

5. Новий Заповіт – давній посібник з теорії еволюції

Порівнюючи вищевикладену і взяту з Нового Заповіту інформацію, можна прийти до того висновку, що в них описані одні й ті самі явища, йдеться про одні й ті ж події. Розглянемо окремі відомості з Нового Заповіту, які могли би мати відношення до теорії еволюції.

Арогенез 36 відображений як “відновлення світу” [Мт. 19:28] та “жнива – кінець віку” [Мт. 13:39]. Очевидно, що мова йде про завершення аллогенезу нинішніх людей так, як у жнива дозріває хліб на полі. Це – кінець певного періоду еволюції, віку хребетних.

Аллогенез 411 описаний у притчах про гірчичне зерно [Мт. 13:31, 32], розчину [Мт. 13:33], та зріст насіння [Мр. 4:26-29]. В теорії еволюції явище розростання, розповсюдження живих форм відоме, як дивергенція.

Мораль. Всі одноклітинні, включаючи кишковопорожнинних (код 1), ведуть переважно бентонний або пасивноплаваючий спосіб життя (планктон). Вони борються за виживання в принципі. Всі безхребетні, включаючи напівхордових (код 2), будують свої відносини з навколишнім тваринним світом на принципах обману, хитрості та підступності, тут перемога слабшого, але хитрішого і спритнішого, над сильнішим є звичайним явищем. Хребетні (код 3) живуть за законами сили, тут перемагає сильніший. Отже, кожен арогенез першого порядку додає у живий світ новий вид взаємовідносин, який є головним, визначальним. Таланти (код 4) будуть жити, головним чином, за принципами моралі. Вони, просто, не зможуть жити інакше, навіть якби спробували. Властивість ясновидіння забезпечить виявлення та попередження будь-якого проступка на найпершій стадії – задуму. Можливо, що саме тому в Євангелії так багато уваги приділено питанням моралі.

Талант-1 представлений як “Син Людський” та “Анголи” [Мт. 24:30, 31]. В декількох місцях Ісус Христос називав себе Сином Людським, наприклад, під час запитування учнів за кого його вважає народ [Мт. 16:13]. Це може означати, що він відносив себе до талантів. Чудеса, які творив Ісус, говорять про те, що він володів властивостями таланта.

Аналізуючи таблицю 1, знаходимо, що четверта стадія є особливою – до неї вирішуються питання зміни зовнішнього вигляду та різноманітних органів тварин, а, починаючи з неї, за будовою живі форми розрізняються порівняно мало. У першому рядку таблиці 1 всі найпростіші з кодами 14, 15 та 16 мали клітинну форму. Навіть у другому рядку, де тварини характерні підвищеною мінливістю, таксони 24п, 25п і 26п, крім напівхордових, відносяться до одного класу комах. Таксони третього рядка 34, 35 і 36 належать до класу ссавців. В розділі 2.2 говорилося про те, що форми шостого стовпця є підсумковими для кожного рядка. До певної міри вони є проміжними, тобто несуть спільні ознаки таксонів першого порядку, між якими знаходяться. Гомініди, маючи код 36, є проміжними між хребетними і талантами, вони наполовину є талантами. Тому живі форми 4-го і всіх решти рядків таблиці 1 за зовнішнім виглядом розрізнятимуться порівняно небагато і будуть подібні до людей.

Таланти зможуть і будуть використовувати свої здібності для втручання в стан справ на головній еволюційній лінії. Отже, вперше за всю декількамільярднорічну історію об’єкт розвитку стає активним його учасником, частиною Бога. Можливо, що,