До діагональних аналогій слід віднести головну діагональ періодичної таблиці 1 – на ній маємо максимум виплеску ознак.

Таким чином, аналогiї є циклiчнi, послiдовнi, паралельнi i дiагональнi. Зауважимо, що в цiй класифiкацiї немає аналогiй випадкових, вони в природi вiдсутнi.

2. Алгоритм продукування кодiв бiологiчних форм головної

еволюцiйної лiнiї

2.1. Таксони головної еволюцiйної лiнiї та їхнi коди

Групи живих органiзмiв, одержанi в результатi арогенезу на головнiй еволюцiйнiй лiнiї i розмiщенi в кожнiй клiтинцi таблицi 1, слiд розглядати, як окремi таксони, вони мають одноiменнi ознаки. Оскiльки маємо арогенези першого i другого порядків, логiчним буде розрiзняти таксони першого (рядки) і другого (клiтинки в рядках таблицi) порядків та кодувати їх відповідно до місця, яке вони займають у таблиці. Таким чином, коди будуть присвоєнi:

всiм найпростішим, включаючи кишковопорожнинних;

безхребетним, включаючи напiвхордових;

хребетним;

талантам;

поки-що не названим;

кiнцевiй формi Землi.

Таксони другого порядку доцiльно кодувати двома цифрами – номером рядка i стовпчика. Тодi одержимо:

одноклiтиннi прокарiоти;

одноклiтиннi еукарiоти;

кишковопорожниннi;

плоскi i круглi черви;

голкошкiрi i молюски;

ракоподiбнi i хелiцероноснi;

першопредки комах з неповним перетворенням;

першопредки решти комах, крiм перетинчастокрилих з розподілом праці;

першопредки перетинчастокрилих комах з розподілом праці i напiвхордовi;

круглороті і риби;

земноводнi;

плазуни;

звiрi;

мавпи (спільні мавпоподібні предки мавп і людей);

гомiнiди;

таланти-1 i т. д.

Наявнiсть цих таксонiв у такiй кiлькостi – не менше i не бiльше – та їхнi ознаки, чергування яких пiдпорядковане строго детермiнованому закону, служать на користь пiдтвердження адекватностi періодичної моделi еволюцiї.

2.2. Алгоритм продукування кодiв таксонiв головної

еволюційної лінії

Цi коди можна одержати в результатi виконання алгоритму, який представляє собою два вкладенi цикли, параметри яких змiнюються вiд одного до п’яти. Він показаний на рисунку 2.1. Параметром зовнiшнього циклу є змiнна i (), її значення вiдповiдають номерам рядків таблицi 1. Параметром внутрiшнього циклу є змiнна j (), її значення вiдповiдають номерам стовпчикiв вiд першого до п’ятого. Всерединi другого циклу маємо блок 4 – аллогенез 1 (1-го типу), який означає звернення до пiдалгоритму аллогенезу форми j-го стовпця пiсля того, як тiльки вона появилася в результатi арогенезу другого порядку. Такi самi звернення до пiдалгоритму аллогенезу маємо пiсля внутрiшнього циклу (мiж циклами) i вкiнцi алгоритму, позначені блоками 5 i 6, відповідно, 2 і 3 типу.

В процесi виконання алгоритму змiнюються значення параметрiв циклу, які моделюють чергування кодiв таксонiв першого i другого порядку. При першому заходi в циклiчну частину алгоритму змінна i=1, це означає, що почалося формування таксону 1. З цим числом вiдбувається захiд у внутрiшнiй цикл з параметром j. За першим разом ця змiнна одержує своє перше значення – одиницю, тобто j=1. Це означає, що появилася форма з кодом 11 – перша жива форма на Землі. Дальше, в результатi звернення до пiдалгоритму аллогенезу (блок 4) ця форма перетворюється, розвивається. Пiсля закiнчення пiдалгоритму вiдбувається повернення в головний алгоритм на те саме мiсце, звiдки був перехiд. Знову нарощується параметр j, вiн перебирає решту всiх своїх значень – 2, 3 (доклітинні форми), 4 (прокарiоти), 5 (еукарiоти) i кожний раз повторюється звернення до пiдалгоритму аллогенезу 1.

Пiсля закiнчення внутрiшнього циклу значення його параметра j дорiвнює 6 (j останнiй раз нарощується, тобто j=5+1=6, перевiряється на досягнення кiнця циклу i вiдбувається вихiд з цього циклу, а в комiрцi пам’ятi, вiдведенiй пiд змiнну j залишається число 6). Воно iмiтує появу шостої форми в першому рядку таблицi 1 з кодом 16. Це – пiдсумкова форма рядка, вона появляється не у внутрiшньому циклi разом з першими п’ятьма формами, а пiсля нього. З цим значенням теж вiдбувається звернення до пiдпрограми аллогенезу (блок 5). Пiсля аллогенезу 2 нарощується параметр зовнiшнього циклу (i=1+1=2) i відбувається черговий захiд у внутрiшнiй цикл, який починає виконуватися спочатку, j знову змiнюється вiд 1 до 5.

Після того, як параметр зовнішнього циклу вичерпає всі свої значення від 1 до 5, він останній раз нароститься на одиницю, прийме значення 6, з яким і залишиться. Вкінці алгоритму передбачено звертання до підпрограми аллогенезу 3, подібно до того, як це мало місце для підсумкових форм перших п’яти рядків таблиці 1.

Закiнчується виконання цього алгоритму тим, що на головнiй еволюцiйнiй лiнiї одержимо 31 живу форму, включаючи кінцеву форму Землі, або 31 таксон другого порядку, з яких 17 уже маємо, а 18-та (гомiнiди) зараз знаходиться в стадiї аллогенезу. Ці таксони не рівноцінні. Остання форма кожного рядка є підсумковою для цього рядка, остання форма таблиці – підсумкова для всієї таблиці. Отже, маємо три типи живих форм, які, звичайно, відрізнятимуться характером аллогенезу. Тому матимемо аллогенези трьох різних типів, що відображено на рисунку 2.1.

Таким чином, одержано алгоритм продукування кодiв та відповідних їм ознак 31 таксону головної еволюцiйної лiнiї. Очевидним стає той факт, що його виконує поки-що невидимий, невiдомий гiгантський “комп’ютер” на протязi, ось уже, декiлькох мiльярдiв рокiв.

Спроби введення в цей алгоритм координати часу виявились безуспiшними. Результати аналiзу наявного палеонтологiчного матерiалу не дозволили виявити якусь закономiрнiсть у чергуваннi стадiй фiлогенезу в часi, особливо це вiдноситься до допалеозойських ер.

3. Аллогенези

3.1. Таксонометрiя результатiв аллогенезу, раси і їхні коди

Пiд аллогенезом