Подiл дерева на двi частини до певної мiри носить умовний характер, бо i в правiй, i в лiвiй його частинi матимемо, в свою чергу, правi i лiвi вiдгалуження. Це вiдобразиться на кодуваннi живих форм, їхнi коди будуть нарощуватися кодами з лiтерами “п” i “л” наступних арогенезiв, уже на побiчних гiлках, причому, тим бiльше, чим далі розмiщений даний таксон вiд головної лiнiї.

Кожний прямокутник – вузол на будь-якiй лiнiї теж розгалужується на три гiлки, проте, з метою спрощення малюнка, на ньому це не вiдображено.

Демонстрацiя застосування даної системи кодування таксонiв на головнiй еволюцiйнiй лiнiї не складає труднощiв, вона вже наводилася в роздiлі 2.1. Найпершi вiд головної лiнiї таксони правої частини еволюцiї мають однойменнi з нею назви i коди, до яких буде додана лiтера “п”.

Спробуємо частково розкласти таксони лiвої частини еволюцiї вiдповiдно до їхнiх кодiв. Оскільки одержання нових форм є можливим тільки в результаті арогенезу, логічним буде вважати, що ці організми у свій час виокремилися з головної еволюційної лінії і дійшли до нас у дещо зміненому вигляді. Отже, одержимо:

14л – фаги;

15л – вiруси;

16л – автотрофнi еукарiоти (рослини);

211л – немертини;

221л -– мшанки; 222л – плеченогi;

231л – кiльчак; 232л – трилобiти;

261л – покривники; 262л – головохордовi;

311л – щитковi; 312л – пластиношкiрi риби;

321л -– хоановi риби;

33л – стегоцефали;

341л – птахи; 342л – качконіс; 343л – сумчастi;

35л – напівмавпи.

Порівняльно-анатомічні дослідження сучасних форм, віднесених тут до лівої частини еволюції, дозволяють виявити так звані перехідні форми. Наприклад, ланцетник класу Cerphalochordata, який поєднує в собі ознаки з одного боку голкошкірих і напівхордових, а з другого – хребетних, разом з якими він відноситься до одного типу хордових. Вважається, що вони допомогають відтворити шляхи еволюції окремих груп організмів, визначити їхню спорідненість [1].

Враховуючи порівняно різку, дискретну зміну ознак таксонів, які знаходилися на головній еволюційній лінії, напрошується висновок про те, що окремі з цих, ніби перехідних, форм є проміжними на цій лінії. Аналiзуючи будову та спосiб життя цих тварин, ми, однак, знайдемо, що, за меншою мiрою, їх частина, не може вважатися промiжною нi мiж якими iншими формами або їх можна розмістити як промiжних у декiлькох мiсцях. Вiзьмемо, наприклад, кiльчака. Вiн має, з одного боку, членисте тiло, кровоносну систему, окремi елементи нервової системи, хiтиновий щелепний апарат. З iншого – червоподiбне тiло, вiдсутнiсть кiнцiвок та очей, бентонний спосiб життя, повторення в кожному сегментi нервових вузлiв, кровоносних судин i кiльцевих видiльних органiв тiла, колонiальнi форми (Serpula vermicularis [4]). Завдяки таким особливостям його можна покласти в будь-яке мiсце мiж кишковопорожнинними та членистоногими. Ця тварина стоїть ближче до перших, нiж до других, бо, подiбно до них, навiть без колонiальної форми, представляє собою колонiю червiв через сегментну будову.

Те саме можна сказати про стегоцефалів – вони мають властивості плазунів, земноводних і риб.

Ланцетника теж не можна вважати проміжною формою. Подібно до безхребетних він має слабодиференційований кишечник, нефридії, які зближують його з кільчастим червом, далеко розташованим від хордових, не має серця, а подібно до хребетних, має хорду, нервову систему, зяброві щілини і т. д.

Може виникнути питання про вiднесення нижчих хордових до таксону 2, адже вони належать до типу хордових разом з хребетними. Його розгляд почнемо з таксону 16л – рослин. На древовиднiй моделi їх не можна розмiстити нi в якому iншому мiсцi, крiм того, де вони i розташованi. Безперечно, що вони належать до лiвої частини еволюцiї, головна еволюцiйна лiнiя нiяк не могла пройти через автотрофних еукарiот, швидше, навпаки, цi, скажемо, тварини, зiйшли з головної лiнiї, забравши з собою на еволюцiйне узбiччя рослиннiсть вiд решти тваринного свiту. Будучи еукарiотами, вони не можуть мати коду 15л, вiн зайнятий прокарiотами. Маючи одноклiтиннi форми, вони не можуть одержати код 21л, там знаходяться вже багатоклiтиннi органiзми. Цей таксон 16л має багато спiльного з таксоном 16п, наприклад, дерево можна розглядати, як колонiю рослин, подiбно до кишковопорожнинних. Володіють рослини і розподілом праці, який часто виглядає навіть краще вираженим, ніж у гідроїдних поліпів. Зауважимо, також, що рослини мають ознаки, якi ставлять їх набагато вище вiд таксону 16п, вони просунулися дальше вiд них в ходi еволюцiї. Подiбно до органiзмiв другого рядка таблицi 1, вони мiнливi, мають яскраве забарвлення, барвистi квiти, вишуканi форми. Тому, можна сказати, що пiд час аллогенезу таксону 15 головна еволюцiйна лiнiя була насичена вiстарями наступного таксону 2, так само, як пiд час розвитку мавп мали мiсце вiстарi типу художника Альтамiри, про якого вже говорилося в роздiлi 3.4. Таким