Реферат - Переднє слово Заратустри
63

твого обличчя? То — твоє власне обличчя у грубому й недосконалому дзеркалі.
Чи бачив ти друга свого, коли він спить? Тебе не вжахнув вигляд друга твого? Ох, друже мій, людина — це те, що слід подолати.
Друг має вміти вгадувати і мовчати; не прагни всього побачити. Твій сон повинен виказати тобі, що робить твій друг, коли не спить.
Хай вгадування стане твоїм співчуттям — ти маєш спочатку довідатись, чи хоче твій друг співчуття. Може, він любить у тобі несхибне око і погляд вічності.
Співчуття до друга ховай під твердою корою, на ній ти повинен зламати зуба. Тоді співчуття стане витонченим і солодким.
Чи для друга ти — чисте повітря і усамітнення, хліб і бальзам? Дехто не може позбутися власних кайданів, та все ж для друга він — визволитель.
Ти раб? Тоді ти не можеш бути другом. Тиран ти? Тоді ти не можеш мати друзів.
Надто довго у жінці чаївся раб і тиран. Тому жінка ще не здатна на дружбу: їй відома лише любов.
У жіночій любові — несправедливість і сліпота до всього, чого вона не любить. І навіть у мудрій жіночій любові поряд із світлом завжди є несподіванка, й блискавка, й ніч.
Ще не здатні жінки до дружби — кішки вони все ще й пташки. Або ж, у кращому разі, корови.
Ще не здатні жінки до дружби. Та скажіть мені, чоловіки, хто.з вас до дружби здатний?
Ох, чоловіки, ваша вбогість і скупість душі! Ви стільки вділяєте другові, скільки я дам навіть своєму ворогові і через це не збіднію.
Є товариськість — хай буде і дружба! ПРО ТИСЯЧУ І ОДНУ МЕТУ

Багато країн бачив Заратустра й багато народів — так він пізнав добро і зло багатьох народів. Більшої влади не знайшов Заратустра на землі, ніж добро і зло.
Жити не зміг би жоден народ, спершу ціни не склавши; та якщо він хоче себе зберегти, то не повинен складати ціну так, як складає ціну сусід.
Багато чого такого, що один народ називає добром, інший вважає соромом і ганьбою,— ось що я з'ясував. Багато чого, як я з'ясував, тут називають злом, а там прикрашають багряницею шани.
Ніколи один сусід не розумів іншого — завжди дивувалась душа його самообману і злості сусіда.
Скрижаль добра висить над кожним народом. Поглянь, це — скрижаль переборень його; поглянь, це — голос волі його до влади.
Похвали гідне те, що здається йому важким; все, що неминуче й важке, називають добром; а те, що звільняє ще й від страшенної біди, що рідкісне і найважче,— те проголошують священним.
Все, що пануванню, перемозі і блиску сприяє на страх і на заздрість сусідові,— для нього вершина, початок, мірило і сутність усіх речей.
Воістину, брате мій, якщо ти дізнався спочатку про біду і про землю, й про небо народу, і про сусіда його, то, мабуть, збагнув ти й закон його переборень, і те, чому він долає ці сходи до своїх сподівань.
«Завжди ти повинен бути попереду і здійматись над іншими — нікого не повинна любити твоя ревнива душа, хай друг залишається другом». Від слів цих тремтіла у грека душа, а він простував шляхом величі.
«Правду казати і добре лук та стрілу тримати»,— ось що здавалося водночас мило і важко тому народові, від якого походить моє ім'я — ім'я, миле для мене і важке водночас.
«Батька свого шанувати й матір і до глибин душі коритися їхній волі»,— цю скрижаль переборень почепив над собою інший народ і здобув тим могутність і вічність.
«Дотримувати вірності і в ім'я вірності важити честю і кров'ю навіть у справах лихих та небезпечних»,— так, повчаючи себе, долав себе ще один народ і, так долаючи себе, запліднивсь й налився він великими сподіваннями.
Воістину, люди самі дали собі все добре і зле. Воістину, вони не позичали його і не знаходили, і не впало воно їм гласом небесним.
Людина спочатку вкладала цінності в речі, щоб зберегти себе,— спочатку вона творила суть речей, людську суть! Тому й називає вона себе «людиною», тобто тим, хто складає ціну.
Складати ціну — це творити, чуєте, ви, хто творить! Саме собою складання ціни — скарб і перлина усіх речей, яким складено ціну.
Лише завдяки складанню ціни виникає цінність, а без складання ціни горіх буття зостався б порожній. Чуєте, ви, хто творить!
Зміна цінностей — це зміна тих, хто творить. Завжди знищує той, кому випало бути творцем.
Тими, хто творить, спочатку були народи, а вже згодом — окремі люди; воістину, окрема людина сама собою ще зовсім юне творіння.
Народи колись почепили над собою скрижаль добра. Любов, що панувати хоче, і любов, що коритися хоче, спільно створили собі ті скрижалі.
Раніше з'явилась охота до гурту, ніж охота до «я» — і доки чисте сумління називається гурт, тільки нечисте сумління проголошує «я».
Воістину, лукаве, любові позбавлене «я», що вишукує собі вигоду у вигоді багатьох,— це не витоки гурту, а загибель його.
Добро і зло завжди творили ті, що любили й творили. Вогонь любові горить в іменах усіх чеснот і гніву вогонь.
Багато країн Заратустра бачив і багато народів — більшої

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22