Реферат - Переднє слово Заратустри
63

влади не знайшов на землі Заратустра, ніж творіння тих, що люблять: ім'я тим творінням — «добро» і «зло».
Воістину, влада цієї хвали й хули — потвора. Скажіть же, братове, хто підкорить її? Скажіть, хто накине ланцюг цьому звірові на тисячу ший?
Тисячу цілей досі було, бо тисячу народів було. Лише кайданів на тисячу ший ще бракує, бракує одної мети. Людство іще не має мети.
Але скажіть мені, брати мої: якщо людству ще бракує мети, то чи не бракує ще йому... і його самого?

Так казав Заратустра.

ПРО ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО

Ви юрмитеся навколо ближнього свого і маєте для нього гарні слова. Та я вам кажу: ваша любов до ближнього — не що інше, як ваша погана любов до самих себе.
До ближнього свого ви втікаєте від самих себе й хотіли б із цього створити собі доброчесність; та я наскрізь бачу вашу «безкорисливість».
«Ти» з'явилось раніше, ніж «я»; «ти» проголосили священним, а «я» ще ні — так горнеться людина до ближнього.
Вище за любов до ближнього стоїть любов до дальнього і прийдешнього; а ще вище за любов до людини — любов до речей і до привидів.
Той привид, що маячить перед тобою, брате мій, прекрасніший, аніж ти; тому ти не віддаєш йому плоть свою й кості свої? Але страх проймає тебе, і ти біжиш до ближнього.
Ви себе не терпите й мало любите — тому й хочете спокусити ближнього на любов і позолотити себе його оманою.
Я б хотів, щоб ви не терпіли всіх ближніх та їхніх сусідів; ви мали б створити із самих себе друга свого з його переповненим серцем.
Коли ви хочете, щоб про вас пішла добра слава, то запрошуєте свідка; і коли вам вдається схилити його до доброї думки про вас, тоді ви й самі думаєте про себе добре.
Ошукує не тільки той, хто говорить усупереч знанню своєму, а насамперед той, хто говорить усупереч незнанню своєму. Так ви говорите про себе в розмовах і ошукуєте собою сусіда.
Дурень каже: «Спілкування з людьми псує вдачу, надто ж як її немає».
Один вдається до ближнього через те, що шукає себе, а інший — через те, що хоче себе втратити. Ваша погана любов до себе мурує з самотності вам в'язницю.
Дальні — ось хто оплачує вашу любов до ближнього; і коли вас збирається п'ятеро, шостий завжди має померти.
Не люблю я ваших свят — надто багато лицедіїв бачив я там, і навіть глядачі часто поводились, як лицедії.
Не про ближнього оповідаю я вам, а про друга. Нехай друг буде для вас святом землі й передчуттям надлюдини.
Я вам оповідаю про друга й про переповнене серце його. Та коли хочеш, щоб любили тебе переповнені серця, треба вміти губкою бути.
Я вам оповідаю про друга, в якому світ готовий уже стоїть — чаша добра; оповідаю про друга, що творить і завжди ладен подарувати готовий світ.
І так само, як світ розгорнувся йому, тепер він колами знову згортається, як становлення добра через зло, як становлення мети із випадковості.
Хай недалеке й найдальше майбутнє стануть причиною твого сьогодні: у другові своєму ти маєш любити надлюдину як свою причину.
Брати мої, я навертаю вас не на любов до ближнього — я навертаю вас на любов до дальнього.

Так казав Заратустра.

ПРО ШЛЯХ ТОГО, ХТО ТВОРИТЬ

Ти хочеш, мій брате, відійти у самотність? Ти хочеш шукати шлях до самого себе? Затримайся трохи й послухай мене.
«Хто шукає, той сам легко губиться. Всяка самотність — провина». Так каже гурт. А ти довго належав до гурту.
Голос гурту лунатиме ще й у тобі. І коли ти скажеш: «Моє сумління уже не з вами»,— то це буде нарікання і біль.
Поглянь, навіть цей біль ще породило сумління — і останній відблиск цього сумління ще лежить на твоїй журбі.
Але ти хочеш іти шляхом своєї журби, тобто шляхом до самого себе? Тоді покажи мені право своє і силу свою для цього!
Ти нова сила і нове право? Перший порух? Колесо, що котиться само собою? Ти можеш примусити і зірки обертатися навколо тебе?
О, є стільки пожадливості до вершини! Стільки потуг марнославства! Доведи мені, що ти не з пожадливих і не з марнославних!
О, є стільки високих помислів, що чинять не більше, аніж ковальський міх — надимають і збільшують порожнечу!
Ти себе називаєш вільним? Я хочу почути твою панівну думку, а не те, що ти скинув із себе ярмо.
Чи ти з тих, що мають право скидати ярмо? Бувають такі, що, звільнившись від своєї послужливості, втрачають свою останню цінність.
Вільний від чого? Що до цього Заратустрі? Нехай же твій погляд скаже мені відверто: вільний для чого?
Ти можеш дати собі своє зло і своє добро, а волю свою поставити над собою, як закон? Ти можеш сам бути своїм суддею і месником свого закону?
Жахливо опинитися наодинці з суддею і месником власного закону. Так буває із зіркою, кинутою у порожнечу і в крижаний подих самотності.
Сьогодні ти, о самотній, страждаєш іще — сьогодні ти маєш іще свою

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22