Реферат - Переднє слово Заратустри
63

моя змія!
Та прошу я неможливого, тож попрошу гордість свою завжди простувати у парі з моєю мудрістю!
І як мене покине колись моя мудрість — ах, як любить вона відлітати! — то нехай тоді гордість моя відлетить разом із глупотою моєю!

Так почався схилок життя Заратустри його кінець.

СЛОВА ЗАРАТУСТРИ

ПРО ТРИ ПЕРЕТВОРЕННЯ ДУХУ

Назву я вам три перетворення духу: як дух стає верблюдом, левом верблюд і, нарешті, дитиною лев.
Багато важких тягарів випадає духові — міцному, витривалому духові, сповненому святобливості; важких, щонайважчих тягарів вимагає сила його.
«Що таке тягар?» — питає витривалий дух, уклякаючи, ніби верблюд, і хоче, щоб добре його навантажили.
«Який тягар найважчий, герої? — питає витривалий дух. — Я хочу взяти його на себе і порадіти силі своїй».
Чи не означає це ось що: зазнати такого приниження, щоб примусити страждати пиху свою? Примусити зблиснути глупоту свою, щоб висміяти свою мудрість?
Чи це означає ось що: зректися своєї справи, коли вона святкує перемогу? Зійти на високі гори, щоб спокусити спокусника?
Чи це означає ось що: живитися жолудьми і травою пізнання та задля істини терпіти голод душевний?
Чи це означає ось що: бути хворим і відіслати розрадників, а подружитися з глухими, які ніколи не почують того, що ти хочеш?
Чи це означає ось що: увійти у брудну воду, якщо це вода істини, і не проганяти від себе холодних жаб і теплих ропух?
Чи це означає ось що: любити того, хто нас зневажає, і подати руку привидові, коли він хоче нас налякати?
Усі ці найважчі тягарі бере на себе витривалий дух; мов навантажений верблюд, що поспішає в пустелю, так поспішає і дух у свою пустелю.
Однак у найсамотнішій пустелі стається друге перетворення: дух обертається тут у лева, він хоче здобути собі свободу і панувати у власній пустелі.
Свого останнього владаря шукає він тут — ворогом хоче стати йому і своєму останньому Богові, змагатися хоче з великим драконом за звитягу.
Хто ж цей великий дракон, якого дух більше не хоче визнавати владарем і Богом? «Ти повинен» — так звати великого дракона. Та левів дух мовить: «Я хочу».
«Ти повинен» лежить у духа на шляху й іскриться золотом, мов лускавий звір, і на кожній лусці виблискує золотом: «Ти повинен!»
Тисячолітні цінності виблискують на цих лусках, і наймогутніший з усіх драконів каже так: «Усі цінності всіх речей виблискують на мені».
«Всі цінності вже створені, і кожна створена цінність — це я сам. Воістину, «Я хочу» не сміє більше існувати!» Так каже дракон.
Брати мої, навіщо потрібен у духові лев? Чого бракує ще запряженій тварині, зрече-ній і святобливій?
Творити нові цінності — це й левові ще не до снаги, але творити собі свободу для нового творення — на таке левова сила спроможна.
Щоб здобути свободу, а також священне «ні» навіть перед обов'язком,— для цього, брати мої, потрібен лев.

Здобути собі право на нові цінності — то найстрашніший здобуток для духу тривалого і святобливого. Воістину, це для нього — грабунок, справа грабіжного звіра.
Як святиню свою, любив він колись «Ти повинен», а тепер, щоб грабунком здобути свободу в своєї любові, він має вбачати навіть у цій святині божевілля й сваволю; для такого грабунку потрібен лев.
Та скажіть, брати мої, на що ще спроможна людина, що навіть левові не до снаги? Чому лев-грабіжник повинен ще стати дитиною?
Дитина — це невинність і забуття, новий початок, гра, колесо, що крутиться само собою, перший порух, свята згода з усім.
Так, брати мої, для гри творення потрібне святе слово згоди — своєї волі хоче тепер дух, свій світ здобуває собі світом забутий.
Три перетворення духу я вам назвав — як дух став верблюдом, левом верблюд і, нарешті, лев дитиною.
Так сказав Заратустра. Того разу він був у місті, що звалось Ряба Корова.

ПРО КАФЕДРИ ЧЕСНОТ

Заратустрі похвалили одного мудреця, що вмів добре говорити про сон та доброчесність; за це його вельми шанували й винагороджували, і всі юнаки сідали перед його кафедрою. До нього й подався Заратустра і разом з юнаками сів перед його кафедрою. І так казав мудрець:
— Шаноба й сором перед сном! Це передусім! І обминайте тих, хто спить погано й уночі не склеплює очей!
Навіть злодій набирається сорому перед сном: нечутно скрадається він уночі. Та втратив сором нічний сторож, безсоромно він носить свій ріжок.
Спати — не проста штука: вже навіть цілісінький день перед сном — і то морока.
Десять разів ти мусиш за день перебороти самого себе: це викличе добру втому, це — мак душі.
Десять разів ти мусиш помиритися сам із собою, бо переборення — це прикрість, і погано спить непомирений.
Десять істин ти мусиш відшукати за день, а то дошукуватимешся істини й уночі, і душа твоя залишиться голодна.
Десять разів на день ти мусиш сміятись і бути веселий, а то вночі тебе непокоїтиме шлунок, цей батько журби.
Небагато хто знає це, та слід мати усі чесноти, щоб спати добре. Чи зважуся я неправдиво свідчити? Чи зважуся на перелюб?
Чи дозволю собі я жадати служниці ближнього

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22