БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ В УМОВАХ РОЗВИНУТОГО ПРОМИСЛОВОГО МІСТА

Про те, як живуть діти вулиці, які зміни чекають на них у новому 2006 році, розмірковували журналісти та гості Донецького прес-клубу реформ у середу, 21 грудня. Начальник Управління у справах сім’ї та молоді Донецької облдержадміністрації Ігор Сабадаха розповів журналістам про фактори і соціальні механізми, що сприяють виникненню та розповсюдженню дитячої безпритульності. Про мотиви, що вперше приводять дітей на вулицю, говорила керівник громадської організації „М.Арт.І.Н.-Клуб” Вікторія Федотова. Учасники заходу почули історію з життя вихованця реабілітаційно-тренінгового центру для дітей в стані кризи “Детская деревня” Володі Левченка. Серед найгарячіших питань дискусії буди такі: „Як громадськість може зупинити процес руйнування моральних цінностей і традицій?”, „Яким чином зробити українські Закони такими, що дійсно захищають права дітей та впливають на почуття відповідальності?”,
„Чому лише одна дитина сказала про школу „там хорошо”?”.
Перед аудиторією також виступили:
- Алла Лабуня - вихователька реабілітаційно-тренінгового центру для дітей в стані кризи “Детская деревня”;
- Наталя Бочарова - заступник директора загальноосвітньої школи №29, вчителька Володі Левченка;
- Тетяна Михайлова - вуличний робітник, інтерв’юер дослідження груп бездоглядних дітей за проектом “Дитинство без опіки, формування підходів”, незалежний журналіст.

Неурядовою організацією «М. Арт.І.Н. - Клуб» (м. Макіївка) було проведено соціологічне дослідження. Проблема, яку воно вивчає, полягає у відсутності адекватної інформації про соціальні та психологічні умови життя, потреби дітей вулиці. Було опитано 30 дітей (віком від 10 до 17 років), які мешкають або проводять більшу частину свого життя на вулиці в районах ринків “Есент” (“Пушка”), ”Капітальна”, “Зелений”, а також центральної автостанції. Майже 87% цих дітей точно знають, що в них є домівка, але туди ідуть не всі. Більшість дітей (43,3 %) знаходиться на вулиці цілодобово, 30 % уходять на ночівлю додому. Більш ніж 50 % дітей витрачають частину грошей на наркотики, тютюнові вироби та алкогольні напої. Незважаючи на труднощі, діти вулиці все ж таки вважають, що їхнє майбутнє буде нормальним, хоча 40 % складно його уявити.
Серед причин поведінки, що відхиляється від загальноприйнятих норм, називали такі:
процес руйнування цінностей, моралі, традицій;
часткова або повна відсутність відчуття впливу закону на людину в повсякденному житті (зниження в особистості відчуття контролю за своєю поведінкою;
принципова зміна матеріальних, соціальних, духовних потреб.
Втрата моральних орієнтирів породжує кризове відчуття небезпеки в широкого кола людей. Як наслідок – знецінення надійних до того норм поведінки, особистого життєвого досвіду. Разом із цим розпадаються соціальні зв’язки. За умови таких змін соціальні шари самі стають джерелом нестабільності. Народжуються нові системи цінностей, цілей, потреб і способів їхнього задовольняння. Звідси – нові форми поведінки.

Як свідчать результати дослідження безоглядності, безпритульні діти – ті, які мають конкретне місце проживання, але змушені перебувати на вулиці в результаті байдужого ставлення рідних до їхнього виховання, психічних і фізичних розладів батьків, злиднів тощо. Зростання матеріального добробуту населення в цілому, розвиток системи соціальної допомоги найбільш незахищеним прошаркам населення, підвищення правової відповідальності сприятиме зменшенню кількості дітей, які знаходяться без належної уваги та у поганих умовах.
Для дослідження проблеми безпритульності було сформовано вибірку, до якої увійшли діти віком 10-17 років, які перебувають на вулиці без догляду батьків. Кількість респондентів - 30. Основний метод – структуроване інтерв’ю з питаннями закритого і відкритого типів (загалом – 149 питань). Для вивчення проблеми були сформульовані тематичні блоки питань:
їжа; одяг; особиста гігієна; здоров’я; гроші; родина; школа; інтернат; притулок; причини перебування на вулиці; економічні та соціальні зв’язки; надання допомоги; життєві плани.
Для безпосередньої роботи з дітьми - респондентами інтерв’юерів було проінструктовано, також вони пройшли спеціальну підготовку.

За аналітичним оглядом результатів інтерв’ю, до місць згуртування безпритульних дітей у
м. Макіївка слід віднести: район Черемушки («Пушка») – 40% опитаних, Холодна Балка – 30%, центр міста – 16,7 % та мікрорайон Зелений – 13,3%. Більшість дітей вулиці – хлопці (90%), і лише 10% - дівчата. Майже всі вони, за невеликим виключенням (3,3%), уродженці Макіївки. Адже точну адресу змогли і погодились назвати лише 63,3%, відмовилися давати відповідь (13,4%), а 23,3% або не знають, або приховують. Слід підкреслити, що загалом майже 87% дітей абсолютно точно знають: у них визначене місце проживання.
***