ДО ДИТЯЧОЇ ДОЛІ НЕ МОЖНА БУТИ БАЙДУЖИМИ

Із Всеукраїнської селекторної наради з питань запобігання бродяжництву, жебрацтву, бездоглядності серед неповнолітніх

Вони - скрізь. У метро і на вулицях, на горищах будинків і в підвалах. Нечесані, немиті, агресивні і з посмішками перебуваючих під "кайфом". Вони - серед нас. Частина нашого життя - категорія дітей, у яких немає дитинства. Вони давно викинуті з нього безжальною рукою чиєїсь байдужості.

"За статистикою, в державі налічується більш як 100 тисяч дітей-сиріт до 18 років з офіційних 10,7 мільйона. Кожна восьма-дев'ята дитина із ста тисяч - кругла сирота при живих батьках. Ми виявили понад 60 тисяч неблагополучних сімей, де проживає і виховується 136 тисяч дітей, - ці дані, наведені головою Державного комітету у справах сім'ї та молоді Валентиною Довженко, просто шокують". Особливо, коли чуєш про гріхопадіння в сільській місцевості. Якщо раніше село традиційно стояло на сторожі людської моралі, то нині навіть державні мужі визнають: безпритульні при живих батьках діти - і тут не новина. Лише торік у ході профілактичних рейдів було виявлено понад 100 тисяч неповнолітніх, які вешталися по вокзалах і переховувалися на горищах. А на обліку в кримінальній міліції було близько 40 тисяч неповнолітніх. Замислимося: з них за жебракування притягнуто до відповідальності дев'ять тисяч дітей, і більш як 25 тисяч - за бродяжництво. "Що ж далі?" - запитає читач. Скільки вже писано-говорено про проблеми безпритульних дітей. Що з ними робити? Як повертати до нормального життя? І взагалі, чи хочуть вони того нормального життя із чистою білизною, з тарілкою гарячого супу? Серед психологів немає ствердної відповіді на ці запитання. Хтось вважає, що безпритульні - потенційні злодії і все їхнє доросле життя пройде під тавром "зайва людина". А інші стверджують, що ці маленькі волоцюжки здатні повернутися до людського життя. Головне - вчасно подати їм руку, навернути до навчання і до роботи. Пропонуються такі варіанти: організовувати сімейні дитячі будинки чи притулки для неповнолітніх. Але події, пов'язані з "Центром соціальної реабілітації дітей" у Брусилівському районі на Житомирщині, спонукали Валентину Довженко пильніше поглянути на ситуацію з дитячими притулками.

Дмитро і Ганна Савченки, керівники притулку для дітей-сиріт, утекли, "прихопивши" семеро дітей. Ситуація вимагає більш ретельної перевірки таких закладів, переконана Валентина Довженко. Нині Брусилів перевіряє прокуратура, а працівники служби в справах неповнолітніх зайвий раз пересвідчились у тому, що в роботі з дітьми не можна пускати все на самоплив.

До того ж, стверджує заступник державного секретаря МВС Петро Коляда, дуже часто самі дорослі провокують такі ситуації, які можна передбачити і спрогнозувати. Скажімо, під час проведення оперативних заходів "Літо - 2002" міліція взяла під свою опіку не лише неповнолітніх правопорушників, а й дітей, які вирушали на відпочинок. Дорослі, до чиїх обов'язків входило подбати про безпеку дітей, виявили елементарну халатність. Серед 45 дітей, які від'їжджали на відпочинок до Одеської області, були такі, що постраждали від автодорожньої пригоди. Не справившись із кермом, водій травмувався сам і травмував маленьких пасажирів. "Організовуючи відпочинок дітей у літніх таборах, дорослим варто подбати про їхню безпеку" - нагадує Петро Коляда. Наприклад, у Криму неповнолітні правопорушники вчинили бійку в дитячому таборі. І не обмежилися лише юними відпочивальниками, а вирушили "трясти" ще й дорослих із Москви. Вражає іноді ставлення дорослих людей до виконання своїх службових обов'язків - ця думка неодноразово лунала на селекторній нараді. Особливо це стосується ситуації, коли на відпочинок везуть неблагополучних дітей. Зрозуміло, що підходи і методи виховання в цьому разі мають відрізнятися від стандартних ситуацій. А ще міліцію хвилюють такі "позаштатні" ситуації, коли безсовісні ділки не гребують нічим, аби втягнути до кримінального світу якомога більше дітей. Наприклад, на відпочинок прибувають правопорушники і звичайні школярі. Оцих самих "бомженят" правдами-неправдами змушують підкидати "звичайним" школярам наркотики. А потім, коли ті "підсіли" на наркотики, у гру вступають досвідчені "знавці" своєї справи. І про ці випадки теж повинні знати керівники освітянської галузі, - прозвучало на селекторній нараді. Тим більше, що "ловці душ" активно полюють на школярів. Міліція бере під свою відповідальність школи, але й керівники навчальних закладів теж не повинні лишатися осторонь. До речі, в ході операції "Генофонд", яку заплановано на найближчий час, якраз і мають бути виявлені оті злощасні "осередки" біди.

Заступник генерального прокурора Тетяна Корнякова підказала ще одну адресу для комплексної перевірки. Це - комп'ютерні клуби, більшість з яких працює без ліцензії, пропагуючи низького гатунку програми та ігри.

Утім, важко говорити про високі матерії, коли наші діти щодня спостерігають сцени насильства, дивляться фільми жахів, які широким потоком "виливаються" з кіноекранів. Така репліка представника служби у справах неповнолітніх із Житомирщини могла б об'єднати всіх, причетних до відповідальності за дитинство. ...Якось довелося бути свідком такої картини. До мене підійшло двоє замурзаних хлопчаків, які попросили грошей на хліб. Я запропонувала купити йогурт і тістечка. Діти погодилися, але з-за рогу будинку з'явилася "кримінальна" фізіономія їхнього "старшого" і наказала "брати грошима". Коли почала соромити своїх "підопічних", вони розплакалися і зізналися, що старші хлопці змушують їх брати гроші на комп'ютерні клуби. А один з таких "горобчиків" відверто сказав, що збирає гроші