споруджені на рівнинних річках , і водосховища затоплюють великі площі, то втрати від затоплення родючих земель і поселень можуть значно перевищувати вартість виробленої енергії. Всі гідроелектростанції використовуються, в основному, як пікові, тобто включаються у роботу в період найбільшого споживання енергії, а на ніч можуть відключатися. Щоб краще використати гідроенергію поблизу ГЕС будують інколи ГАЕС (гідроакумуляційні електростанції). Суть цього комплексу полягає в тому, що в період малих навантажень на енергосистему , електроенергію ГЕС затрачається на роботу насосів, що перекачують воду на певну висоту у спеціальне водосховище. Під час найбільших навантажень води випускається і крутить додаткові турбіни ГАЕС. Такий комплекс діє на Київський ГАЕС.
У перспективі повинно зрости число ГАЕС , а також невеликих ГЕС на середніх і малих річках. Це дасть можливість повніше використати наявні гідроресурси.
Коефіцієнт корисної дії ГЕС становить понад 80%. Однак розміщення їх повністю залежить від природних умов , а виробництво електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних ріках завдає значних матеріальних збитків , оскільки потребує затоплення великих територій, що використовують під водосховища. Найважливіша тенденція в розвитку електроенергетики - об’єднання електростанцій в енергосистемах , які здійснюють виробництво , транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. З’ясувалося, що майже всі вони споруджувалися без належного геологічного і гідрогеологічного обгрунтування, врахування сейсмічності території, тому під тиском громадськості припинено будівництво Кримської та Чигиринської АЕС. Перспективи дальшого розвитку атомної енергетики у зв’язку з вичерпанням екологічних місткостей практично відсутні. Зростання питомої ваги виробництва електроенергії на АЕС пояснюється , перш за все, стабільністю їх роботи і зменшенням виробництва внаслідок дефіциту палива тепловими електростанціями. Однак, дальший розвиток атомної енергетики проблематичний, бо в зонах радіоактивного забруднення від діючих АЕС.
Особливості територіальної організації електроенергетики світу.
Сукупність різноманітних підприємств, що виробляють товари або надають послуги, утворює господарську систему.
Світове господарство - система національних господарств, що пов'язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці.
Взаємодія національних господарств відбувається на основі різноманітних ви-робничих, економічних та політичних відносин, які реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію робочої сили.
Розглядаючи політичну й економічну карти світу, можна помітити істотну особливість у розміщенні країн, що мають показники економічного розвитку вищі пересічних по світу - вони утворюють кілька територіально близько розташова-них груп. І це не просто географічний факт, а одна з важливих закономірностей географії сучасного світового господарства: формується поліцентрична система йо-го територіальної структури. То ж невипадково з'явився образний термін — «багатополюсний світ».
Від розвитку енергетики залежить рівень економічного розвитку країни, тому протягом ХХ ст. людство спожило значно більше палива та енергії, ніж за свою попередню історію. Змінюється в часі і структура паливно-енергетичного балансу.
За прогнозами вчених, у XXI ст. відбудеться поступовий перехід до енергетики, що базується на відновних, невичерпних (альтернативних) ресурсах: атомна, геотермальна енергія, енергія Сонця, вітру, припливів і відпливів тощо.
Електроенергетика. Розвиток електроенергетики залежить від наявності енергоресурсів, їх розміщення і способу видобутку, доставки і, найголовніше, від рівня економічного розвитку країни.
Виробництво електроенергії у світі в 1999 р. становило біля 1500 млрд. кВт год. Більшість її виробляється на ТЕС (2/3), ще по 1/6 ви-робництва припадає відповідно на ГЕС та АЕС. Найбільшими виробни-ками електроенергії на атомних електростанціях є Франція, США, Япо-нія. Німеччина та Росія.
П'ять країн світу (США, Росія, Японія, ФРН, Канада) виробляють 52% електроенергії світу.
Угорська республіка. у 1990-х роках середні темпи росту у електроенергетиці- 4,3%. Енергетичні потреби країни менш ніж на половину забезпечені власними ресурсами У виробництві електроенергії в Угорщині домінує теплоенергетика. Найпотужніші ТЕС – в Сазхаломбатті (південніше Будапешта). Інші великі ТЕС поширюються в районах вуглевидобутку. Потужна АЕС діє в Пакші. Виділяються також дві малопотужні ГЕС на Тисі.
Енергетика є розвинутою галуззю у Франції. Вона спирається на використання як власних, так і імпортних паливно-енергетичних ресурсів: вугілля, нафти, природного газу, атомного палива. Країна забезпечина власними енергоресурсами менше ніж на половину. Більше Ѕ енергоносіїв Франція імпортує. Серед країн Європи і світу Франція виділяється високою часткою електроенергії, що виробляється на атомних електростанціях (ѕ). АЕС працюють переважно на власному урані, який видобувають у Центральному масиві. За рівнем розвитку атомної енергетики Франція поступається лише США. У Франції на відміну від України переважають невеликі атомні електростанції потужністю до 1 млн. кВт.
Великі ГЕС знаходяться на р. Рона її альпійських притоках, багато їх також у центральному масиві, Піренеях і на витоках Рейну. ГЕС виробляють17% електроенергії.
Виробництво електроенергії у Франції постійно зростає. Якщо у 80-х роках вироблялось близько 260млрд кВт/год, а вже в середині 90-х років(1995р.) – 493млрд.кВТ/год, наприкінці 1990-х років цей показник перевищив 500млрд кВт/год. Частину виробленої електроенергії Франція експортує.
Енергетичне господарство Норвегії формувалось у ті роки, поки не вистачало паливно-енергетичних ресурсів. Зокрема, кам’яного вугілля, що видобувалось на Шліцбергені, було замало, а власної найти не було зовсім.
На перший план вийшли гідроенергоресурси, які активно використовувались в період індустріалізації. На початку 90-х років частка енергії, що вироблялась на гідроелектростанціях. Становила 99,5%. Це найвищий показник у світі. І