Реферат на тему:

Тепло- і електроенергетика, їх призначення, розвиток

та області застосування

Електроенергетика впливає не тільки на розвиток господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потуж-них ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленості районів споживання Розвиток електронного транспорту розширює територіальні межі цієї галузі промисловості. Достатня кіль-кість електроенергії притягує до себе виробництво електросталі. алюмінію та інших кольорових металів, в яких частка паливно-енергетичних ви-трат у собівартості готової продукції значно більша порівняно з традиційними галузями промисловості. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) електроенергетика визначає виробничу спеціалізацію їх, є основою формування територіально-виробничих комплексів.

У розвитку й розміщенні електроенергетики в Україні визначаль-ними є принципи: концентрації виробництва електроенергії шляхом будівництва великих районних електростанцій, які використовують де-шеве паливо й гідроенергоресурси; комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання міст та індустріальних центрів; широкого освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплек-сного розв'язання завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання, іригації та рибництва; випереджального розвитку атом-ної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.

Розміщення електроенергетики залежить переважно від наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже третина електроенергії виробляється у районах споживання і понад 2/3 -у районах її виробництва. Поки що місце для будівництва ДРЕС вибира-ють, враховуючи зручність транспортування палива й електроенергії та екологічну обстановку. Якщо вчені розробляють високоефективні методи транспортування електроенергії на великі відстані, то ДРЕС будува-тимуться переважно в східних районах України.

В Україні є чотири види електростанцій, які розрізняють за вико-ристовуваним ресурсом:

теплові - працюють на твердому, рідкому й газоподібному паливі; серед них вирізняють конденсаційні й теплоелектроцентралі;

атомні - в якості палива використовують збагачений уран або інші, радіоактивні елементи;

гідравлічні - використовують відповідні гідроресурси й поділяються на гідроелектростанції, гідростимуляційні й припливні;

електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні та ін.

Найпоширеніші в Україні теплові електростанції, які за характе-' ром обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 2/3 усієї електричної енергії в державі. За останні ЗО років потуж-ність цих станцій зросла у 5 разів. Частка вугілля в структурі палива, яке використовують ТЕС, велика. Перевагою ТЕС є відносно вільне розмі-щення, вдвоє менший обсяг капіталовкладень у них порівняно з ГЕС. Найбільшими ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська, Курахів-ська, Слов'янська (Донецька область), Криворізька-!, Придніпровська (Дніпропетровська область), Бурштннська (Івано-Франківська область), Запорізька, Ладижинська (Вінницька область), Трипільська (Київська-область) та ін.

Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі, споруджені поблизу споживача, оскільки радіус транспортування від них тепла невеликий (10-12 км), а коефіцієнт корисного використання тепла становить майже 70%, тоді як на ТЕС - тільки 30-35%. Теплоелектроцен- тралі обігрівають понад 25 міст України. Найбільші з них - Київська ТЕЦ-5, Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Калуська, Краматорська та ін.

Атомні електростанції не пов'язані з родовищами видобутку не+ обхідного для них палива, що забезпечує широкий маневр розміщення їх., АЕС зорієнтовані виключно на споживачів, особливо на райони з обме-женими ресурсами палива та гідроенергії. Україна має достатні умови для розвитку атомної енергетики. Запасів урану вистачить більш як на 100 років. Нині річний видобуток урану становить 400 т за рік. За виробниц-твом уранового концентрату країна займає провідне місце у світі. Підготовлене до експлуатації Новокостянтинівське родовище, яке вхо-дить у десятку найбільших у світі Це дасть змогу ще видобувати 1000 т урану для всіх 15 реакторів. Потужності України з переробки уранової руди удвічі більші, ніж ті, що впкористовуклься тепер, у нас немає влас-ного виробництва атомного палива з уранового концентрату. Створення власного виробництва палива з залученням іноземних та внутрішніх інвестицій дасть змогу скоротити валютні витрати на атомну енергетику на 30%. Необхідне виробництво елементів, які виводять тепло з реакто-рів. Створення повного ядерного циклу в Україні розраховане на 10-12 років і вимагає значних коштів.

В Україні працюють такі потужні атомні електростанції, як Запорі-зька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька. Під тиском громадськості припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харків-ської АЕС та Одеської атомної ТЕЦ. 15 грудня 2000р. має бути закрита Чорнобильська АЕС.

Гідроелектростанції (ТЕС) - одне з найефективніших джерел елек-троенергії. Переваги їх полягають у тому, що вони виробляють електроенергію, яка у 5-6 разів дешевша, ніж на ДРЕС, а персоналу для їх обслуговання потрібно в 15-20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт ко-рисної дії ГЕС становить понад 80%. Однак розміщення їх повністю залежить від природних умов, а виробництво ними електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних ріках України завдає значних матеріальних збитків, оскільки потребує затоплення великих те-риторій під водосховища. Поки що гідроенергетика посідає незначне місце в енергетиці України -до 9° о потужностей і 9,2° о виробництва електро-енергії. Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі - Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська; на Дністрі - Дністровська ГЕС-ЕАЕС; у Закарпатській області - Теребле-Ріцька. Крім того, близько сотні електростанцій невеликої потужності діють на малих річках, більші з них належать до державної енергосисте-ми. Збудовано каскади ГЕС на річках Рось (Корсунь-Шевченківська, Стеблівська та ін.) і Південний Буг.

Специфічну роль відіграють гідроакумуляційпі електростанції (ГАЕС) - Київська, Дністровська. Електроенергією, яку вони виробля-ють, можна забезпечувати споживачів у пікові години. Діючи за принципом переміщення того самого обсягу води між двома басейнами, розміщеними на різній висоті, ГАЕС працюють як помпи.

Головна тенденція розвитку електроенергетики України - об'єднан-ня електростанцій в енергосистеми, які здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Це зумов-лено потребою