ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, для виробництва і споживання якої характерні не тільки сезонні, а й добові коливання. Енергосистеми дають змогу маневрувати у виробництві елек-троенергії як у часі, так і в просторі. Незбіг пікових навантажень в окремих ланках енергосистем уможливлює в разі потреби перекидання електро-енергії в зустрічних напрямах із заходу на схід і з півночі на південь. У процесі транспортування електроенергії на значну відстань її втрати не-минучі, вони збільшуються із зростанням відстаней, проте можуть зменшуватися при підвищенні напруги передачі. Тому будівництво висо-ковольтних ліній є досить актуальним.
Останнім часом в енергосистемі України сталися значні зміни. Ство-рено Об'єднану енергетичну систему України (ОЕС). 4 державні акціонерні енергогенеруючі компанії' (ДАЕК), до яких увійшли всі ТЕС потужністю, понад 500 МВт кожна («Донбасенерго», «Дніпроенерго», «Центроенер-го», «Західенерго») і дві Іідрогенеруючі компанії («Дніпрогідроенерго» і «Дністрогідроенерго»). Діють 24 обласні енергопостачальні компанії тар дві міські (Київська, Севастопольська), а також «Крименерго». Всі 5 АЕС входять в об'єднання «Енергоатом». Об'єднана енергосистема України пов'язана з енергосистемами сусідніх з нею держав.
Підтриманню належної частоти струму в ОЕС сприятиме добудо-ва
Використання на електростанціях газу в якості енергоджерела вкрай невигідне й нерентабельне, тому доцільно такі станції переводити на ву-гілля. Проте якщо газ використовувати в парогазових установках (ПГУ), коефіцієнт корисної дії яких сьогодні становить 50-52%, то собівартість 1 кВт-год електроенергії, виробленої на газовому паливі, значно знизить-ся. З урахуванням екологічних параметрів ПГУ рентабельність газових ТЕС дуже наближається до рентабельності вугільних. На перших етапах реорганізації паливно-енергетичної системи слід орієнтуватися на газові ТЕС з ПГУ, тим більше, що машинобудування України за умов конверсії зможе в найкоротші строки налагодити виробництво для потреб елект-роенергетики сучасних ПГУ, здатних успішно конкурувати на світовому ринку.
використанням енергоустановок з неізотермічними процесами випарову-вання та конденсації (ДКПГУ), які досліджуються й розробляються в Україні. Вони працюють за принципово новою технологією перетворен-ня тепла в роботу, яка не має аналогів у світовій науці і практиці. Коефіцієнт корисної дії ДКПГУ становить 59-60%.
Розвиток і розміщення паливно-енергетичного комплексу відпові-дно до «Національної енергетичної програми» пов'язані із збільшенням масштабів геологічних та географічних досліджень на території України традиційних видів палива - нафти, газу в Донецько-Придніпровській западині, Причорноморській низовині, Прикарпатті й Закарпатті, зрос-танням видобутку нафти у старопромислових районах за рахунок застосування сучасних технологій.
У Донецькому басейні доцільно стабілізувати і збільшувати видо-буток вугілля, технічно переоснастити й реконструювати застарілий шахтний фонд.
Перспективним є використання вуглеводної сировини : метану ву-гільних пластів, невеликих і дрібних покладів нафти, газу й газоконденсату в старих нафтогазодобувних регіонах, водорозчинних газів, природних бітумів, горючих сланців. Ресурси шахтного метану в Донбасі становлять, за мінімальними розрахунками, 1,7-2,0 трлн м3. За цим показникомУкраїна стоїть на 9-му місці у світі серед вугледобувних країн.
Реконструкцію атомної електроенергетики слід проводити з вико-ристанням енергоблоків, які б використовували уран низького збагачення, що виробляється на збагачувальних фабриках Придніпров'я та Прикар-паття. Доцільно будувати нові блоки середніх за потужністю атомних електростанцій під землею з багаторазовим рівнем техніки безпеки, як це робиться за рубежем. Захоронення їх після закінчення експлуатації не потребує багато часу й коштів.
У міру нарощування потужностей атомної енергетики створюва-тиметься можливість для вжиття більш рішучих заходів щодо закриття нерентабельних шахт Донбасу з одночасним відкриттям нових на перс-пективних площах.
Потрібно збільшувати виробництво електроенергії з нетрадицій-них джерел. Наприклад, у країнах Латинської Америки і Африки з відходів сільськогосподарського виробництва виготовляють біопаливо. За підра-хунками фахівців, Україна може забезпечити біопаливом більше половини потреб автомобільного транспорту. Варто переробляти буре вугілля на рідке паливо, використовувати енергію термальних вод, що особливо ре-нтабельне для Карпат і Криму, де на глибинах 1000 і 2000 м температура таких вод сягає відповідно 70°С і 100°С. Доцільно використовувати ене-ргію малих річок, силу вітру, енергію сонця, морських хвиль, сірководню вод Чорного моря, метану шахт Донбасу. Вітрові електростанції можуть дати таку кількість струму, як 22 Дніпрогеси, хвильові електростанції на Чорному й Азовському морях можуть виробляти до 17 млрд кВт-год еле-ктроенергії за рік.
Структурна перебудова господарства, економне використання усіх видів палива й енергії, впровадження економічних стимулів сприятимуть зменшенню енергомісткості національного продукту. Сьогодні в Україні немає механізму, який би стимулював зменшення споживання енергоно-сіїв. Йдеться про державну систему енергозбереження на тривалу перспективу, систему стандартів та нормативів витрат паливно-енерге-тичних ресурсів, звітність про енергоспоживання.