Реферат на тему:

Організація інформаційної діяльності у сфері управління.

Вступ

1. Поняття інформаційна діяльність.

2. Розвиток інформаційної діяльності.

3. Організація роботи з інформацією.

4. Інформація – найважливіший ресурс.

5. Інтернет, як складова частка управління.

Висновки

Література

Вступ

Від виникнення перших людських цивілізацій і аж до так званої “постіндустріальної революції”, пов'язаної буквально з вибуховим розвитком інформаційних технологій (хоча поступова активізація відбувалась ще від індустріальної революції XIX ст.), тобто від закінчення етапу племінних громад (котрі були достатньо малочисельні та міцно з'єднані внутрішньогруповими зв'язками, аби інновації швидко впроваджувались та ставали специфічним набутком всієї даної культурної спільноти, що й забезпечувало виживання та прогрес) і аж до другої половини ХХ століття найбільш відповідною до історичних умов була схема відтворення суспільства, найповніше змальована ще Аристотелем та Платоном. Сьогодні в інформаційно-комунікаційних мережах, наприклад в Інтернет, циркулюють обсяги інформації, які значно перевищують усі наявні ресурси традиційних ЗМІ і які в майбутньому будуть основними в області масового інформаційного обміну.

Процеси інформатизації набувають сьогодні виключно важливого значення. Інформація як стратегічний продукт стає і предметом конкуренції, і засобом захисту та впровадження в життя базових національних інтересів. Здатність суспільства та його інституцій збирати, обробляти, аналізувати, систематизувати та накопичувати інформацію стала ключовою передумовою соціального та технологічного прогресу, фактором національної безпеки, основою успішної зовнішньої політики. Висока мінливість інформаційного середовища, викликана прогресом інформаційних технологій, змушує державу швидко адаптуватися до нових умов. Інакше їй загрожує інформаційне домінування більш розвиненої держави (групи держав), постійне перебування у чиїйсь інформаційній тіні.

Інформаційні і телекомунікаційні технології, що містять у своїй основі глобальні телекомунікаційні мережі й інтелектуальні комп'ютерні системи, відкриють цілком нові можливості. Об'єднання таких систем і мереж уже сьогодні складає основу нової інфраструктури планети – інфосфери. Серед творців інфосфери вже панує інший спосіб мислення, нова етика і нова культура розуміння. Комп'ютер, інформаційна техніка і технологія виступають не просто як підсилювачі інтелекту – вони відкривають нові виміри свідомості. А жива комунікація, невід'ємна від інформаційних технологій, зв'язує ці виміри в єдине ціле, створюючи упорядковану систему нових знань.

Становлення інформаційного суспільства спричинить по собі радикальні зміни в сфері виробництва і ділової активності людей, а також і у всій соціальній сфері. Майбутнім поколінням доведеться вирішувати проблему адаптації до життя в цьому суспільстві, де вирішальну роль буде грати не речовина й енергія, а інформація і наукові знання – чинники, що стануть визначати як загальний стратегічний потенціал суспільства, так і перспективи його подальшого розвитку …

З одного боку, людство розбудовує найуживаніші мови, добудовує до семантичних лабіринтів цих мов дедалі нові й нові галереї та переходи. Інформаційний вибух неймовірно прискорив процеси народження нових мовних форм. Однак, з іншого боку, ми занедбуємо не лише анфілади значень у рідкісних та маловживаних мовах, але й цілі мови-світи. Вже сьогодні мова, відсутня в Інтернеті, – це мова, яка більше не існує у модерному світі. Люди, колишні чи потенційні носії цих мов, живуть і далі, однак, у світі іншої мови, у засадничо по-інакшому влаштованому, з іншим запахом та кольором мово-світі. Мало того, такі прозеліти насправді мешкають не на території цілого лабіринту нової мови, а тільки скраю – у прозелітських сінях, обмежених двома-трьома тисячами слів, у семантичних злиднях "піджин-інґлішу" чи "сов’єт-рашену" (совкової російської). Натомість, що станеться, коли ми перейдемо на утилітарно зручнішу англійську, чи те, у що вона трансформується в процесі глобалізації та адаптації до потреб інформаційної революції?

Саме техніка дає зараз змогу, перейшовши через дві технічні революції – аграрну та індустріальну, сягнути до третьої технічної революції – інформаційної, яка й повинна об'єднати людство у ґлобальному масштабі.

На початку вісімдесятих років відбувся мікроелектронний переворот – перехід до цифрових комунікацій, а відтак до медіа-революції, яка не могла не змінити агрегатний стан ринкової економіки. Промисловий, індустріальний капіталізм на очах перетворюється у цифровий капіталізм. Операції на ринку стають миттєвими завдяки Інтернету; вони дематеріалізуються, оскільки рухаються не ресурси та акції, а, цифрова інформація, розосереджуються – не потрібні стають біржі чи промислові центри; ринок стає глобальним.

Останнім часом чимраз більшої популярності набирає поняття “інформаційна діяльність” . Вживаючи цей термін, ми водночас говоримо про інформаційне суспільство і зосереджуємо свою увагу на стрімкому розвитку сучасних комунікаційних технологій. Завдяки цим технологіям наша планета швидко стає отим невеличким селом, мешканці якого пов'язані всесвітньою павутиною Інтернету і ходять один до одного в гості, роблять покупки, відвідують наукові семінари, не полишаючи власної домівки. Саме на ролі мас-медіа у процесах глобалізації я б хотів зосередити увагу.

Говорячи про вплив медіа на світову політику, варто визначити аспекти цього впливу. По-перше, держава, точніше її політичні інститути, поступово втрачають контроль над змістом інформаційних повідомлень. По-друге, медіа отримують чимраз більше можливостей впливати на громадську думку, мобілізувати її, висвітлюючи глобальні конфлікти у той чи інший спосіб. По-третє, розвиток новітніх комунікаційних технологій і реальні диспропорції між розвиненими та бідним країнами ставлять до ЗМІ нові вимоги, на які ті не завжди реагують адекватно. Усі згадані аспекти є важливими орієнтирами як для політиків, так і для мас-медіа.

Розвиток нових технологій зробив свою справу. Портативні комп'ютери, теле- і відеокамери, стільникові телефони стають щораз меншими і простішими у користуванні, їх можна застосувати практично у будь-якій точці світу. Інформаційні повідомлення з місця події доходять до глядачів, слухачів, читачів за лічені хвилини. Як наслідок – державні