Історія Книжкової палати України — це історія самої України. Попри перебування нашої країни у складі радянських соціалістичних республік, палата зуміла зберегти свою національну унікальність, тому що її фонди поповнювалися лише тією літературою, яка видавалася на території України. Тоді як у На-ціональній бібліотеці ім. Вернадського та інших національних бібліотеках цей матеріал зберігається разом з матеріалами, що надходили з усіх республік Ра-дянського Союзу. Наші фонди — це національне надбання, документальна пам’ять України.—

У вас на сайті є інформація, що Книжкова палата співпрацює з фондом «Відродження», Британською радою, — хіба вони не допомагають вам із фінансуванням?—

Коли 95-го я прийшов у Книжкову палату, у ній не було жодного комп’ютера, більше того, вона стояла у списку об’єк-тів, що підлягають приватизації. Я почав самостійно розробляти кілька проектів. На реалізацію деяких із них, наприклад проекту «Централізована каталогізація», отримав гранти від фонду «Відродження». У рамках цього проекту було створено локальну комп’ютерну мережу на 40 посадкових місць, комп’ютеризовано всі технологічні процеси, завдяки чому ми тепер можемо в будь-який час інформувати, скільки книжок, газет, журналів та іншої друкованої продукції вийшло на території України. До того ж у нас ведеться електронний каталог друкованих видань, що дає можливість видавництвам орієнтуватися в потоці книжок і працювати на перспективу. А для видавця це дуже важливо. Скажіть, як видавець (особливо початківець) може вирахувати, що видавалося, а що ні, що розкупилося, а що зовсім не продавалося? А така інформація необхідна і при складанні тематичних планів, і при формуванні видавничих портфелів. Сьогодні завдяки електронному каталогу будь-яке видавництво може отримати повну інформацію про те, що і яким накладом видавалося на території України, починаючи з 1991 року.

Перевести весь 13-мільйонний фонд Книжкової палати на електронні носії дорого. Але це єдина можливість зберегти національну історію. А з погляду збереження історії країни — це дорого? Гадаю, що ні...—

Наскільки я знаю, у середньому переведення однієї книжки коштуватиме близько 20 доларів.—

20 доларів — це ще й мало. Але у нас є й інші варіанти. Наприклад, недавно ми почали працювати з Гарвардським університетом, у якому є Інститут українських студій і який дуже цікавлять українські газети 30-х років. Ми дали їм перелік усіх газет, які зберігаються в наших фондах. Не виключено, що в найближчому майбутньому вони захочуть перевести всі ці газети на електронні носії (у кожному разі, така пропозиція з їхнього боку вже прозвучала).—

І що? Ми не заперечуватимемо?—

Ні. Умови для нас вигідні: вони повинні виготовити і передати нам дві копії. Звісно, було б непогано всі книжки з історії України (чи з якоїсь іншої, не менш цінної галузі знань) перевести на електронні носії інформації. Повірте мені, на них був би попит.—

А ви прораховували, скільки це коштуватиме і скільки часу це забере?—

Звісно, прораховували. Це дороге задоволення. Ми прикидали: якщо глобально розпочати цю роботу, то на кожне наше видання піде три-п’ять доларів. Тобто на оцифровування нашого 13-мільйонного фонду знадобиться десь 65—70 млн. дол. Про тривалість важко казати. Все залежатиме від устаткування. Правда, не слід забувати, що термін зберігання оптичних дисків невідомий. Якщо ми знаємо, що плівка зберігається сто років, то для електронного носія інформації цього терміну ніхто не знає.

Крім того, не слід забувати ще про одну проблему, про яку тепер говорять у всіх бібліотеках світу, а в Україні мовчать, — це окислення паперу. Сьогодні документи з фондів можуть перетворитися на пил. Та ж таки бібліотека Конгресу США проводить роботи з декислотизації своїх книжок. А це значно дорожче, ніж те ж таки переведення книжок на електронні носії.

Зберігаючи документальну пам’ять України для майбутніх поколінь, Книжкова палата як найбільший інформаційно-бібліографічний центр країни не повинна забувати і про перехід від галактики Гуттенберга до світу електронних книжок, повнотекстових баз даних щодо газет, журналів та інших видів друкованої продукції.