після чого число таких центрів досягло 31.

Сьомою офіційною мовою ООН все частіше стає "мова електроніки".

Інформаційні матеріали ДПІ поширюються нині через електронні мережі, що їх

використовують як базову інфраструктуру мережі Інтер-нет, Агора та служба

Програми розвитку ООН “Гоуфер". Застосування, зокрема, останньої дозволило

ДПІ вийти на величезну аудиторію більш ніж у 40 країнах світу. ДПІ робить

все нові кроки в електронно-інформаційному напрямку. Так, новим досягненням

Департаменту стало створення Відділу радіобюлетеня, що застосовує

комп'ютеризовану систему аудіоновин. Вона надає доступ до останніх новин

ООН за допомогою звичайного телефону.

Однак ООН треба приділити належну уваги проблемі, яку можна визначити

як електронний бар'єр.

Доступ до інформаційних і комунікаційних технологій тягне за собою

величезні швидкі й очевидні вигоди для країн, що розвиваються. Проблема

інформаційних технологій обговорювалася у 2000 р. на різних етапах засідань

високого рівня сесії Економічної та Соціальної Ради (ЕКОСОР), на Самміті

тисячоліття, безпосередньо на самій Генеральній Асамблеї тисячоліття. Ця

проблема стала також провідною темою самміту Північ-Південь у Гавані і була

одною з пріоритетних тем саммітів Європейського союзу в Лісабоні та Групи

"восьми" на Окінаві. Внаслідок співробітництва ЕКОСОР і групи експертів з

діловими колами та неурядовими організаціями (НУО) створилося переконання,

що інформаційні технології можна використовувати для прискорення розвитку й

поліпшення інтеграції країн, що розвиваються, у світову економіку.

У декларації міністрів "Роль інформаційних технологій у контексті

глобальної економіки, що базується на знаннях", яку було прийнято ЕКОСОР на

її сесії 2000 р., вміщено рішучий заклик до погоджених дій на

національному, регіональному та міжнародному рівнях для того, щоб

перестрибнути "цифрову прірву" і поставити інформаційно-комунікаційні

технології на службу розвитку в інтересах усього людства. Було підкреслено

необхідність переборення основних труднощів - таких, як відсутність

необхідної інфраструктури, можливостей капіталовкладень, низькі рівні

освіти, охоплення системою зв'язку, які перешкоджають залученню більшої

частини населення країн, що розвиваються, до користування наслідками

революції в інформаційних і комунікаційних технологіях.

Створення в Інтернет інформаційних ресурсів, орієнтованих на місцевих

користувачів, і можливостей вільного доступу до них пересічних людей,

допоможе виникненню різноманітного культурного й мовного кіберпростору і

буде сприяти широкому та стабільному використанню Інтернету. Інфраструктура

ООН, зокрема ЕКОСОР, може відігравати ключову роль у забезпеченні

координації й послідовності зусиль, що започатковані. Ці структури надають

підтримку національним заходам, виступають як міжнародний форум, роблять

внесок у систематичне вивчення впливу інформаційних технологій та

спрямовують дії щодо подолання "цифрової прірви" у світовому масштабі.

Згадана декларація закликає міжнародне співтовариство розпочати

ініціативні кроки з метою термінового сприяння програмам активізації

співробітництва, більш активного вивчення можливостей додаткового

фінансування заходів в області інформаційних технологій, зменшення вартості

пристроїв для користування Інтернет у країнах, що розвиваються, і сприяння

навчанню у сфері інформаційних і комунікаційних технологій. Обговорення цих

проблем на засіданнях високого рівня знаменує собою лише початок

майбутнього постійного процесу, пов'язаного з цією дуже складною областю.

Етап засідань високого рівня, що відкрився в ООН 5 липня 2000 р., був

історичним з багатьох причин. Уперше на ньому були присутні глави держав. У

ньому також взяли участь керівники низки міжнародних організацій, включаючи

Міжнародний союз електрозв'язку та Всесвітню торгову організацію.

Спільні зусилля урядів, міжнародних організацій та приватного сектору

мають ключове значення для розв'язання проблеми "цифрової прірви".

Подоланню її сприяє вся система ООН. У 1999 р. Програма розвитку ООН

(ПРООН) прийняла на озброєння дієву стратегію підтримки національних

партнерів. Ключовими елементами цієї стратегії є: підвищення рівня

інформованості щодо революційних змін в різних галузях знань; інформаційно-

пропагандистська робота й розроблення відповідної політики; забезпечення

загального й такого, що не потребує великих коштів, доступу до

телекомунікаційної інфраструктури Інтернет; всебічний розвиток

національного інтелектуального людського потенціалу; збільшення числа

інформаційних матеріалів, поданих місцевими мовами; пошуку творчих підходів

до розв'язання проблем, що виникають.

Зокрема, на регіональному рівні в контексті ініціативи "Інтернет для

Африки" багато зусиль докладається для надання п'ятнадцяти країнам,

розташованим на південь від Сахари, можливості підключення до Інтернет і

нарощування потенціалу, потрібного для забезпечення функціонування

відповідних технічних засобів. В Азійсько-Тихооке-анському регіоні в

рамках Інформаційної програми в області розвитку для країн Азії та Тихого

океану низці країн, включаючи Бутан, Східний Тимор, Лаоську Народно-

Демократичну Республіку й Тувалу, надано допомогу стосовно підключення до

Інтернету. ПРООН, діючи через свою Програму створення мережі для

забезпечення стійкого розвитку і на основі партнерських зв'язків із

приватним сектором, пропагує вільне використання загальнодоступних засобів

програмного забезпечення і надає інформацію з питань стійкого розвитку

багатьма мовами.

На сьогодні одним із найважливіших завдань загальної стратегії ООН є

досягнення до 2004 р. ''глобальної з'єднуваності засобами зв'язку". Це не

означає оснащення кожного будинку комп'ютером; йдеться про забезпечення для

всіх розумного доступу до глобальних інформаційних систем, можливо, через

адміністративні установи місцевих органів влади, програми розвитку

сільського господарства чи школи. Для розв'язання такого спадання потрібна

величезна робота, але керівники ООН вважають цю мету реальною.

Не можна забувати й про те, що стрімкий розвиток високих технологій,

інформатизації та телекомунікації, поряд із безсумнівними перевагами

розширення можливостей для міжнародного співробітництва, створюють водночас

передумови для виникнення принципово нової, інформаційної, конфронтації на

міжнародній арені. Ця проблема висувалася на Самміті "великої вісімки" на

Окінаві, де поряд з іншими документами була прийнята "Окінавська хартія

глобального інформаційного співтовариства", що закликає "як в державному,

так і в приватному секторах, ліквідувати міжнародний розрив у галузі

інформації та знань". Важливість балансу доступу до інформації підкреслює й

прийнята на Самміті тисячоліття "Декларація тисячоліття ООН", яка закріплює

невід'ємне "право громадськості на інформацію", що випливає із Загальної

декларації прав людини. Людям потрібне створення такого