була б здійснюватися відповідно до потреб, цілей і можливостей

країн, що розвиваються; вона була би повинна фактично допомогти

забезпеченню для майбутніх поколінь фахівців нового сприйняття

комунікації і введенню інших теорії і практики, здатної сприяти

встановленню національних і міжнародних відносин на основі

рівності, а не влади;

. надавати допомогу в розробці науково-дослідних програма і

створенні центрів підготовки фахівців, з тим щоб забезпечити

країнам, що розвиваються, можливість випускати радіо- і

телепередачі на користь виконання цілей нового міжнародного

економічного порядку;

. надати сектору масової комунікації місце, відповідне значенню, яке

він незаперечно має, нарівні з інших секторів діяльності, і його

очевидній дії на кожний з них, з тим щоб розвинути корисні і

злагоджені взаємостосунки не тільки з сектором культури, але також

з сектором освіти і іншими секторами, які в даний час у меншій

мірі пов'язані з ним;

. розробити чітку політику в області використовування систем

комунікації за допомогою супутників, поважаючи при цьому, у всіх

випадках, суверенні права кожної держави;

. сприяти розвитку експериментування, оцінки і розповсюдження нових

технічних методів комунікації, що характеризуються низькою

вартістю і легкістю їх використовування з тим, щоб забезпечити

широкій громадськості, яка випробовує в них недолік, можливість

доступу до повідомлень щодо розвитку;

. сприяти розширенню участі країн, що розвиваються, в діяльності по

стандартизації в цілях забезпечення правильного і швидкого

використовування документів і більш широкій участі цих країн в

діяльності міжнародних спеціалізованих організацій в даній

області.

Юридичні аспекти встановлення світового порядку

Справедливість міжнародної комунікації зможе бути досягнута тільки в

тому випадку, якщо буде змінено визначення прав в області комунікації і

забезпечено їх широке вживання. Інформація повинна матися на увазі як

соціальна цінність і культурна субстанція, а не матеріальна продукція або

товар. В такій перспективі всі країни повинні були б мати однакову нагоду

доступу до джерел інформації і участі в процесі комунікації. Соціально-

культурні міркування повинні переважати над індивідуальними, матеріальними

і меркантильними міркуваннями. Комунікація - це як повітря і світло. Всі

повинні володіти однаковим правом доступу до неї. Вона належить всьому

людству. Праву на комунікацію не повинні перешкоджати ні фізичні, ні

юридичні особи.

Інформація не є надбанням тільки окремих фізичних або юридичних осіб,

які мають в своєму розпорядженні технічні і фінансові засоби, що дозволяють

їм панувати в області комунікації. Її слід розуміти як соціальну функцію,

пов'язану з різними суспільствами, культурами і концепціями людської

цивілізації. Виходячи з цього, право одержуючого інформацію повинне

регламентуватися так, щоб узаконити функції взаємодії і участі і

забезпечити вільне і збалансоване розповсюдження інформації.

Як соціальна потреба, комунікація повинна адаптуватися до кожного

суспільства, до його задач і його сподівань. Виходячи з цього, кожна нація

повинна бути здатна сама вибирати інформацію залежно від властивих їй

реалій і потреб.

Техніко-фінансові аспекти встановлення світового порядку

Заходи, що передбачаються вище, зможуть бути конкретизовані тільки в

результаті глобального перегляду технічних структур в міжнародному

масштабі. В такій перспективі мета, яку необхідно досягти, або заходи, які

необхідно провести, можна визначити таким чином:

. скласти міжнародний кодекс поведінки відносно передачі технології,

відповідний реальним потребам і обстановці країн, що розвиваються;

. надавати, на більш сприятливих умовах, доступ до новітніх

технічних засобів і адаптувати їх відповідно до конкретних

економічних, соціальних і екологічних умов країн, що розвиваються,

і зі стадіями розвитку цих країн, що варіюються;

. надавати більш широку допомогу із сторони розвинених країн країнам

у формі програм наукових досліджень, що розвиваються, - розробок і

за допомогою вироблення відповідних місцевих технічних методів;

. створити дійсно незалежну організацію, метою якої є надання

консультацій країнам, що розвиваються, відносно вибору, створення

і використання засобів зв'язку (устаткування і зміст).

Висновки

Концепція завойовує все більше визнання. Але її конкретизація, її

успішне втілення в життя залежить від загального консенсусу, від

серйозності і реалізму всіх партнерів, що належать до такої широкої

області, як інформація.

Відносно засобів масової інформації йдеться про адаптацію до нових

реалій. Їх внесок не тільки бажаний, але розглядається як вирішальне.

Громадська думка, міжнародні організації, як, наприклад, ООН, ЮНЕСКО...,

також повинні зіграти істотну роль за допомогою моральної, а також

матеріальної підтримки, яку вони можуть надати здійсненню цієї задачі, що

піде на користь всім країнам світу.

Початий процес не буде простим, і перебудова не зможе бути здійснена

швидко. Головне - це ознайомити громадську думку зі змінами і дозволити

виявитися настроям. "Дуже важливо переконати світову громадську думку, що

проблеми носять глобальний характер, що світ в своїй різноманітності є

сферою взаємозалежною, що між людьми існує глибока солідарність і що

компромісні рішення служать інтересам усіх". Для країн, що розвиваються,

йдеться, в основному, про опору на власні сили, вживаючи заходів для

співпраці в горизонтальному плані, яка дозволить їм встановити

збалансований обмін інформацією з промислово розвиненими країнами.

Використана література:

1. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи, К: Видавничо-

поліграфічний центр “Київський університет” – 2001

2. Макаренко С. А. Інформаційне суспільство, політика, право в

програмній діяльності ЮНЕСКО, К: Науково-видавничий центр “Наша

культура і наука” – 2002

3. Степко О. Проблеми розвитку інформаційних технологій в діяльності

ООН // Вісник КНТЕУ. – 2002 - № 3

http://bestreferat.com.ua/referat/detail-6334.html