Принципи та функції митної політики України.

Розглядаючи процес формування державної митної політи-ки України та системи регулювання зовнішньоторговельних відносин взагалі, ми повинні визначити основні їх принципи. Ці принципи мають самостійне значення в якості концентрова-ного вираження змісту тих завдань, що стоять перед державою на даному етапі в митній сфері. Вони забезпечують взаємозв'я-зок законодавства, що регулює зовнішньоекономічні відносини та митної політики України. Джерелом принципів формуван-ня митної політики, як і митного права, виступають норматив-но-правові акти, але перші є більш широкими за змістом. Ми можемо виділити принципи загального значення, які є базою для розробки всієї державної політики України та специфічні принципи, що є властивими для державного регулювання зов-нішньоекономічних відносин.

Базові принципи державної політики (вони розглядалися в попередньому підрозділі цієї роботи) були визначені ще на по-чатку 90-х під час утворення самостійної держави, і вони відби-лися в Декларації про державний суверенітет України1 та в Акті проголошення незалежності України2. Згодом положення цих актів знайшли закріплення в прийнятій у 1996 р. Консти-туції України.

Як вже згадувалося, проведення державної політики відбувається у відповідності до розроблених доктрин, стратегій, кон-цепцій і програм. Для прикладу можна навести державну про-граму "Україна — 2010", розроблену за дорученням Президен-та України. У вступі до цієї програми зокрема зазначається, що її фундаментальною ідеєю є забезпечення прав і безпечної жит-тєдіяльності людини, а за мету було поставлено: "...визначити місце і роль України в геополітичному та геоекономічному прос-торі... накреслити конкретні цілі, рамкові умови та пріоритети до 2010 p., з урахуванням наявних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, та інших ресурсів держави, накреслити опти-мальні шляхи їх досягнення"1.

Оскільки об'єктом цього дослідження є митна політика, то найбільш цікавими для нас у Програмі є розділ І "Національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації" та Розділ IX "Активізація зовнішньоекономічної діяльності".

У цих розділах Програми наголошується на тому, що осно-вою розбудови та становлення нашої держави є повернення до європейських цінностей. Але поки що рівень інтегрованості України у світову економіку є набагато нижчим її потенційних можливостей, що особливо стосується ряду конкурентоспромож-них високотехнологічних галузей; все ще продовжується спад виробництва.

Для вирішення цієї проблеми пропонується стимулювати ек-спорт високотехнологічних товарів, тоді як зараз основними експортними товарами України є метал, продукція сільського господарства, хімічної і харчової промисловості; залучення пря-мих іноземних інвестицій, шляхом створення сприятливого ін-вестиційного клімату. Підкреслюється необхідність участі на-шої держави у світових та регіональних інтеграційних економіч-них процесах, досягнення вільного доступу для українських товарів і послуг на європейський і світовий ринки.

Важливим завданням для України є отримання членства у Світовій організації торгівлі. Вступ до цієї організації забезпечить створення зон вільної торгівлі між Україною та ЄС, країнами Балтії та Центральної Європи. Відноси-ни з країнами СНД, які є важливими економічними партнерами, пропонується розвивати на принципах Генеральної Угоди з та-рифів і торгівлі Світової Організації Торгівлі (ГАТТ/СОТ). Виз-начена необхідність диверсифікації зовнішньої торгівлі, оптимізації структури експорту та імпорту, зменшення залежності Ук-раїни від монопольних ринків імпорту або експорту.

Аналогічні стратегічні цілі державної політики, зокрема, підвищення конкурентоспроможності національної економіки та інтеграція України до Європейського Союзу, визначені і в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи за-ради добробуту", розрахованій на 2000 — 2004 pp.2. Вирішення таких завдань передбачає наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу, розширення експортно-го потенціалу держави.

Стосовно питань суто митної політики передбачено заходи спрощення порядку транзиту через територію України, встанов-лення єдиної ставки збору за надання послуг з митного контро-лю тощо.

Питання вдосконалення порядку перетину державного кор-дону та розширення міжнародного співробітництва розглянуті і в посланні Президента України до Верховної Ради України 2000 р. "Україна: поступ у XXI століття"3. Результативність всіх напрямів державної політики пов'язується в цьому доку-менті з впровадженням адміністративної реформи, яка поси-лить дієздатність держави і підвищить ефективність виконан-ня нею своїх функцій. При цьому підкреслюється, що дієздатність держави має оцінюватись її спроможністю забезпечити всіма інструментами, засобами регуляторної політики включно, кон-кретних переваг української економіки.

У цьому відношенні митна політика виступає суттєвою скла-довою регуляторної політики.

Таким чином на основі аналізу національного законодавства та практики інших країн ми можемо сформулювати ряд галузе-вих принципів формування та здійснення митної політики.

Охарактеризуємо головні з цих принципів.

Принцип єдності митної політики як складової зовнішньої політики України. Митна політика України є складовою дер-жавної зовнішньої політики і повинна формуватися у відповід-ності до цілей та принципів останньої, завдань захисту націо-нальних інтересів та національної безпеки. Митна політика за своїм змістом є складовою зовнішньополітичних позицій держа-ви і в деяких випадках політична частина останніх має пріоритет перед економічною. Таке має місце при забезпеченні виконання міжнародно-правових зобов'язань держави, наприклад, при при-єднанні до міжнародних санкцій в рамках ООН, які вимагають припинення зовнішньоекономічних контактів з певними країна-ми, або виконання зобов'язань України в рамках договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Задля виконання цих зобов'я-зань нехтуються можливі економічні переваги.

Принцип єдності державного регулювання зовнішньоеко-номічної діяльності та контролю за її здійсненням. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"1, Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Система органів, що здійснюють регулювання зов-нішньоекономічної діяльності в Україні, до якої закон відно-сить Верховну Раду України, Кабінет Міністрів, Міністерство зов-нішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Державну Митну Служ-бу, інші міністерства та відомства, органи місцевого самовряду-вання, діє на основі єдиної законодавчої бази у відповідності до єдиних принципів та цілей. Важливою складовою регулювання зовнішньоекономічної діяльності