Принцип єдності тарифної політики України. Згідно зі ст. З Закону України "Про Єдиний митний тариф" на митній території України діє Єдиний митний тариф України, який являє собою систематизований звід ставок мита, яким обкла-даються товари та інші предмети, що ввозяться на митну тери-торію України або вивозяться за межі цієї території. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм влас-ності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митний та-риф України базується на міжнародно-визнаних нормах і роз-вивається у напрямі максимальної відповідності до загальноп-рийнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Принцип єдності політики експортно-імпортного контро-лю. В Україні діють єдині правила щодо порядку переміщення через митний кордон товарів та інших предметів. Частина 1 ст. 51 МКУ зокрема встановлює, що ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів та інших пред-метів окремих видів може бути заборонено чи обмежено зако-нодавством України. Подібні обмеження чи заборони вводять-ся задля забезпечення національної безпеки України, захисту національних інтересів, виконання міжнародно-правових зобо-в'язань нашої держави (наприклад, це може стосуватися вивозу зброї та військової техніки, технологій подвійного призначен-ня, наркотичних речовин). Контроль за подібними операціями окрім митних органів здійснюють відповідні міністерства та відомства, правоохоронні органи України.

Принцип єдності митної території України. Він заснований на понятті територіальної юрисдикції держави. Митна терито-рія встановлює область дії митного суверенітету держави. Цей принцип є важливим для забезпечення сплати мит, митних пла-тежів, застосування інших засобів митного регулювання. Прин-ципу єдності митної території не суперечать правові норми, що встановлюють виключення певної території України зі складу її митної території, як-от: територія вільних економічних (митних) зон, митних та вільних складів, яка вважається такою, що знахо-диться за межами митної території України. Згідно зі ст. З МКУ територія України, в тому числі території штучних островів, ус-тановок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію.

Принцип гармонізації та уніфікації митної діяльності Ук-раїни із загальноприйнятими в міжнародній практиці нор-мами і стандартами. Цей принцип встановлено ч. 2 ст. 1 МКУ. Його основою є намагання України інтегруватися до світової економічної системи, загальноєвропейських економічних про-цесів, приєднатися до Світової Організації Торгівлі (COT / WTO),

для чого необхідно привести національні митні стандарти у відповідність до загальноприйнятих світових принципів та ви-мог, що зокрема включає недопущення застосування нетарифних обмежень, приведення митних тарифів у відповідність до рекомендацій COT тощо.

Принцип захисту державою прав та законних інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності. Цей принцип за-кріплено в ч. 6 ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономіч-ну діяльність" і його зміст, згідно з цим Законом, полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно із за-конами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовніш-ньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інте-ресів України як на її території, так і за її межами лише відпо-відно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права. Серед прикладів реалі-зації подібного захисту ми можемо назвати введення певних економічних заходів проти держав, які порушують права та інте-реси українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, виплати за рахунок бюджету або вимоги подібних виплат з боку інших держав компенсацій українським підприємством, що по-страждали внаслідок певних дій інших держав (прикладом цього можуть бути компенсації, які було виплачено країнами НАТО українським перевізникам, що понесли збитки в результаті кон-флікту в Косові влітку 1999 p.).

Принцип юридичної рівності і недискримінації, виклю-чення невиправданого втручання держави у зовнішньоеко-номічну діяльність. Цей принцип ґрунтується на ст. 42 Кон-ституції України, яка гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Відповідно Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ч. 4 ст. 2) виз-нає рівність перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі дер-жави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Заборо-няються також будь-які, крім передбачених цим Законом, дії держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а та-кож іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; визнається неприпустимість обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом. Із прин-ципом виключення невиправданого втручання з боку держави та її органів в зовнішньоекономічну діяльність пов'язане право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на відшкодування за рахунок держави збитків, що заподіяні незаконними діями її органів. Це право ґрунтується на ст. 56 Конституції України, ст. 34 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 150 МКУ.

На перший погляд може здаватися дивним порядок розта-шування вищеперелічених принципів, які відбивають пріори-тет національних інтересів, національної безпеки, зовнішньопо-літичних цілей держави перед принципом, наприклад, рівності і недискримінації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Але необхідно розуміти, що ми досліджуємо принципи митної полі-тики, а не права. Право в нормативному розумінні завжди по-в'язане з державою, забезпечується силою державного примусу. Право