комусь чи ні, і зміни в праві обумовлюються змінами в політиці та в суспільній свідомості. Йдеться про право у вузькому змісті як сукупності правових норм, що діють у державі.

В ситуації, коли, наприклад, в рамках митної політики дер-жава А вживає заходи у відповідь на дискримінаційні дії держа-ви Б, ці дії завдають збитків у першу чергу резидентам дер-жави Б, які юридично не несуть ніякої відповідальності за дії уряду, а вже потім, опосередковано, завдаються збитки економіці держави Б. Аналогічно поняття національної безпеки і націо-нальних інтересів мають пріоритет перед інтересами окремих фізичних та юридичних осіб. Саме з цих причин можна говори-ти про правові принципи митної політики з певними застере-женнями, оскільки правові норми не можуть відображати дина-міки зовнішніх та внутрішніх об'єктивних факторів. Подібні зміни зовнішніх та внутрішніх об'єктивних факторів виклика-ють зміни в змісті політики взагалі та державної політики, зок-рема, а ті, в свою чергу, ініціюють законотворчій процес, резуль-татом якого стають зміни в правових нормах.

Політика та мораль є двома неправовими системами ціннос-тей і норм, що існують у суспільстві. За своїм внутрішнім змістом політика є не завжди моральна, а для досягнення висо-коморальних цілей (наприклад здобуття або забезпечення неза-лежності, суверенітету могутності держави) всі засоби мають моральне виправдання, хоча, звісно, ніяка мета не може виправ-дати аморальні засоби. Остання теза є характерною для сучас-ного цивілізованого, розвинутого суспільства але й в такому суспільстві вона залежить не стільки від політиків, скільки від наявності суспільного контролю за діяльністю державної вла-ди, політичної конкуренції та рівня політичної культури.

У створенні правових норм можуть брати участь тільки певні державні органи, що мають відповідні повноваження, а от суб'єк-тами політичної діяльності, окрім держави, є суспільство та ок-ремі індивіди. Це правило діє і в процесі формування митної політики, наприклад, при здійсненні адміністративного провадження по антидемпінгових справах, які можуть бути ініційо-вані за поданням постраждалих фізичних та юридичних осіб суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ст. 12 Закону Ук-раїни "Про захист національного товаровиробника від демпін-гового імпорту"1).

Функції митної політики України.

Митна політика та митна діяльність завжди були нерозривно пов'язані в першу чергу з зовнішньоекономічною діяльністю дер-жави, оскільки причиною їх виникнення є наявність міждержав-них економічних (торговельних) зв'язків в якості об'єкта дер-жавного впливу та контролю. Цей факт зумовлює переважання економічного характеру функцій митної політики.

На сьогоднішній день ми можемо виділити три базові функції митної політики: фіскальну, регулятивну та захисну. Зміст фіскальної функції митної політики полягає в напов-ненні державного бюджету за рахунок стягнення мита, податку на додану вартість, акцизного збору з товарів та інших пред-метів при переміщенні через митний кордон. Від перелічених вище стягнень слід відрізняти такі митні платежі як: збір за митне оформлення, плата за зберігання товарів на митних скла-дах, митне супроводження тощо. Ці платежі не виконують фіскальної функції, а є платою за послуги митниці. Фіскальна функція митної політики є найдавнішою за усі інші, оскільки історія подібного виду державної діяльності сягає ще стародавніх Єгипту (третє тисячоліття до н.е.) та Вавилону (друге тисячоліття до н. є.). Виконання фіскальної функції залишалося єдиним завданням митної діяльності для європейських держав при-близно до кінця XVII ст., логічним завершенням цього періоду в розвиткові митної справи стало формування єдиної мит-ної політики в рамках держави, скасування внутрішнього мита1. Регулятивна функція митної політики на сьогоднішній день має пріоритетне значення. Регулятивна функція передбачає вплив з боку держави та її компетентних органів на зовнішньоеко-номічні відносини за допомогою засобів економічного та нееко-номічного (адміністративного) характеру з метою регулювання останніх в цілях забезпечення національних інтересів та інте-ресів національних товаровиробників та створення сприятли-вих для них умов, забезпечення виконання державної політики в сфері економіки, виконання міжнародно-правових зобов'язань держави. Подібне регулювання здійснюється за допомогою вста-новлення ставок мита та митних зборів, ліцензування, квоту-вання та встановлення інших нетарифних обмежень. Вперше подібні функції в митній сфері почала здійснювати Великобри-танія, приблизно з середини XVII ст. Це було прямо пов'язано з Великими географічними відкриттями XVI ст. та розвитком колоніальної системи. Задля більш ефективної експлуатації колоніальних володінь та розвитку національної промисловості колонії зобов'язувалися торгувати лише з метрополією, при використанні для перевезень англійських кораблів митні став-ки дещо зменшувалися і т. ін. Саме з середини XVII ст. держа-ва починає активно втручатися в зовнішньоекономічні відносин з метою їх регулювання.

Третьою базовою функцією митної політики є захисна функція. Іноді цю функцію ще називають "правоохоронною" але вона як функція державної політики має дещо ширше значення ніж просто правоохоронна діяльність держави. Ця функція в пер-шу чергу спрямована на захист держави від зовнішніх загроз і в широкому розумінні включає: захист національної безпеки держави, підтримання миру та міжнародної безпеки, суспільно-го порядку, моральності, захист внутрішнього ринку, забезпечення екологічної безпеки, захист інтересів споживачів, ство-рення умов для підтримання законності щодо порядку пере-міщення через митний кордон України товарів та транспорт-них засобів, ефективну боротьбу з контрабандою та іншими по-рушеннями митних правил, сприяння боротьбі з міжнародним тероризмом, злочинністю тощо. Велика частина подібних зав-дань реалізується в процесі виконання митними органами своїх таких контрольних функцій, як: митний,