МИТНА ПОЛІТИКА ТА МИТНА СПРАВА, ПОНЯТТЯ І СПІВВІДНОШЕННЯ
Однією з особливостей сучасного етапу економічного розвит-ку є швидке зростання обсягів міжнародних економічних кон-тактів, подальший розвиток світового розподілу праці, поглиб-лення економічної взаємозалежності держав, що обумовлено, на-самперед, швидким зростанням виробничих сил та науково-технічним прогресом. Кінцевим результатом такого процесу повинно стати вільне переміщення товарів, послуг, об'єктів інте-лектуальної власності, капіталів, робочої сили через території різних держав та поступове зникнення торговельних бар'єрів між ними. У цю систему поступово інтегрується і українська економіка. Враховуючи особливості геополітичного положення нашої держави: географічне розташування, залежність від імпор-ту енергетичних ресурсів, структуру економіки, міжнародне еко-номічне співробітництво є критичним фактором подальшого її розвитку.
Але поки що ми живемо в світі, де кожна держава намагаєть-ся контролювати процеси переміщення товарів через свої кордо-ни, і Україна не є виключенням. Здійснення подібного контролю передбачає наявність певного механізму його здійснення, що вклю-чає об'єкти та суб'єкти цього регулювання та певні правові нор-ми, що регулюють відносини в цій сфері. Суб'єктом у даному разі виступають відповідні інститути держави, об'єктом — пра-вові відносини, що виникають у зв'язку з переміщенням через митний кордон товарів та валютних цінностей, а регулювання здійснюється на основі відповідних нормативно-правових актів. Цей механізм, що включає вищеперелічені компоненти, отримав у вітчизняній правовій науці назву "митна справа".
Безумовно кожна держава, в тому числі і Україна, має право самостійно визначати власну митну політику, створювати свою митну систему та здійснювати митне регулювання, але тут слід враховувати, що митна справа має декілька основних функцій, серед яких є фіскальна та регулятивна, і якщо перша з них має суто внутрішню ціль — наповнення державного бюджету, то безпосереднім об'єктом регулятивної функції завжди є саме зовнішні економічні відносини, багато з яких регулюється пев-ними міжнародно-правовими актами. Цей аспект висуває по-требу якимось чином співвідносити внутрішні та зовнішні інте-реси держави з її міжнародно-правовими зобов'язаннями та вимогами міжнародно-правових актів та звичаїв. Виконання цього завдання вимагає наявності комплексного підходу до ре-гулювання відповідної групи суспільних відносин з урахуван-ням інтересів багатьох суб'єктів, що є характерним саме для такого соціального явища, як державна політика, одним із різно-видів якої якраз і виступає митна політика.
На жаль, діюче українське законодавство не дає нам дефініції митної політики. В Основах митних законодавств держав-учас-ниць Співдружності Незалежних Держав, прийнятих Міжпарла-ментською асамблеєю СНД для держав, що вступили до митного союзу СНД (Україна до нього не приєдналася), митна політика визначається як складова національної внутрішньої та зовніш-ньої політики держав (ст. 2). Але це в більшій мірі визначення місця митної політики в діяльності держави, ніж її змісту.
Крім того, вирішення проблеми співвідношення митної полі-тики з митною справою є більш суперечливим. Частиною 1 ст. 1. зга-даного нормативно-правового акту встановлюється, що митну справу складають митна політика держав, а також порядок та умови переміщення через митний кордон товарів і транспорт-них засобів, стягнення митних платежів, митного оформлення,
митний контроль та інші засоби проведення митної політики в життя.
Практично згаданий нормативно-правовий акт створено на основі Митного кодексу Російської Федерації. Згодом цей підхід було сприйнято і він став поширеним у науковій літературі. Виходячи з нього, можна виділити триступеневу систему, на чолі якої стоїть митна справа, що включає в себе всі функції держа-ви та органів державної влади щодо регулювання питань, по-в'язаних із переміщенням товарів та транспортних засобів че-рез державний кордон. На другий рівень поставлена митна полі-тика, на третій — засоби впровадження митної політики.
Але ж такі поняття як порядок та умови здійснення певних дій (переміщення товарів через митний кордон, сплати мита і т. ін.) є не що інше як сукупність правових норм, що визначають пев-ну правомірну поведінку фізичної або юридичної особи. Якщо порівняти поняття політики та поняття права, то право висту-пає в якості похідної від політики. Право — це результат погод-ження суспільних інтересів політичних суб'єктів через механізм державної влади з метою досягнення певного стану рівноваги, з одного боку, з іншого — умова розв'язання суспільних проблем у межах принципу права, а не принципу сили. То ж поєднання на одному рівні понять митної політики та правового регулю-вання суспільних відносин у митній сфері не є коректним. Дійсно, згідно з сучасними поглядами на теорію держави та права дер-жавна політика є тим критерієм, що визначає зміст діяльності держави в тій чи іншій сфері. Вона формалізується в конкрет-них правових нормах і реалізується в процесі діяльності органів державної влади. Державна політика носить комплексний ха-рактер, що допомагає враховувати та поєднувати інтереси бага-тьох її суб'єктів: держави — суб'єкта цієї конкретної політики та інших держав, суспільства, окремих індивідів. Важливим фактором є те, що лише політика може оперувати таким понят-тям як інтерес, оскільки задоволення певного суспільного інте-ресу і є сутністю політики.
В основі виконання державою будь-якої із її функцій знахо-диться політичне рішення, прийняття якого покладено на спеці-ально уповноважені органи держави. Після цього політичне рішення формально закріплюється у певних правових нормах і реалізується за допомогою існуючих у державі засобів впливу. Саме цьому ми можемо стверджувати, що митна політика є більш широким поняттям ніж митна справа.
Що ж в дійсності являє собою митна політика? По-перше, необхідно зазначити, що термін "митна політика" дуже близь-кий до таких термінів, як "державна політика по регулюванню зовнішньоекономічних відносин" або "зовнішньоторговельна політика держави", оскільки після зникнення в результаті про-голошення незалежності України, демократичних та
