Чи існують надцивілізації

Останнім часом у зв'язку з проблемою позаземних цивілізацій дістали досить великого поширення своєрідні білянаукові міфи, у тому числі міф про могутню позаземну надцивілізацію, яка начебто свідомо занесла життя на нашу планету і продовжує спостерігати за вами чи йавіть незримо керувати ходом розвитку людства.

Певним поштовхом до появи й поширення подібних білянаукових міфів е прагнення деяких людей, іноді неусвідомлене, шукати і знаходити в будь-якому нерозв'язаному питанні щось таємниче і сенсаційне.

Людина релігійна схильна бачити в ньому прояв вищих, «потойбічних» сил. Матеріаліст же, зіткнувшись а таємничим, навпаки, починав активно шукати його природні причини. Зіткнення з загадковими явищами завжди було стимулом до подальшого прогресу науки, до досліджень, що генерують нове знання.

Коли ж підійти до виникнення білянаукових міфів із соціальної точки зору, то у кінцевому підсумку в їх основі лежить одвічна надія деяких людей, що не вміють мислити з наукових позицій на розв'язання проблем, які хвилюють у даний момент людство, без їх власної практичної участі, якимось чудесним чином.

Відштовхуючись від цілком допустимої гіпотези про можливість існування розумного життя на інших космічних світах і користуючись тим, що сучасна наука якихось конкретних відомостей про позаземні цивілізації не має, деякі послідовники ідеї надцивілізацій і їхнього впливу на земне життя розвивають нічим не обгрунтовані уявлення про необмежену могутність інопланетян, про їх безмежні можливості тощо, тобто фактично приписують їм статус надприродних сил.

«Звичайно, можуть знайтися такі «радикально мислячі» уми, - писав С. Шкловський,— які саме виникнення життя на Землі і як підсумок його еволюції — появу розумного життя на ній — спробують пояснити свідомим втручанням позаземних розумних факторів. Розвиваючи подібні «ідеї» далі, неважко взагалі «пояснити» всю спостережувану картину світу дією «надрозумного» космічного фактора. Конкретним науковим запереченням проти такої суто релігійної концепції є хоч би уся 3-мільярдирічна історія еволюції життя на Землі, обумовлена іманентними причинами, які пізнані наукою (дарвінівський природний добір і мутації). Як і раніше, релігійні "уявлення в .наші дні вступають у непримириму суперечність з наукою.».

Таким чином, сучасна білянаукова міфотворчість виростає в результаті фантастичного «роздування» де-яких даних природознавства. Формально міф про над-цивілізації — не релігія, але в його основі — невтримний і безвідповідальний відліт фантазії від реальної дійсності, від існуючого наукового знання. І хоча ситуації і об'єкти, які ця фантазія конструює, оголошуються повністю матеріальними, такими, що не мають ніяких ознак надприродного, по суті вони наділяються саме надприродними властивостями.

Методичні міркування. Мабуть, немає іншої проблеми в сучасному природознавстві, яка такою мірою привертала б увагу учнів, як проблема позаземних цивілізацій. У цьому немає нічого поганого — захоплення будь-якою галуззю науки можна тільки вітати. Але це захоплення повинне «живитися» суто науковими даними. Зрозуміло, учні можуть проявляти інтерес і до науково-фантастичних творів, присвячених проблемі «космічних братів по розуму». Однак при цьому вони повинні вміти відділяти наукове від фантастичного.

На жаль, на практиці цей принцип реалізується далеко не завжди. Нерідко учні складають думку про ті чи інші аспекти проблеми життя і розуму у Всесвіті не на основі наукових даних, а під впливом сенсаційних повідомлень, які хоч зовні, можливо, й привабливі, але

насправді не мають під собою абсолютно ніякого наукового грунту. Особлива небезпека полягає в тому, що, вкорінюючись у свідомості молодої людини, такі помилкові уявлення здатні деформувати її світогляд у бік релігії.

Але, можливо, ідея про інопланетні надцивілізації та могутніх космічних пришельців — лише красива фантазія, покликана пробудити інтерес до сучасної науки, особливо в молоді? Може, не треба «вбивати мрію»? Чи не станеться так, що молода людина, взнавши суху й зовсім не романтичну правду, назавжди одвернеться від науки і взагалі втратить бажання прислухатися до її голосу? А захопившись наукою, вона з часом розбереться в тому, що правда, а що вигадка.

Проте з такою точкою зору не можна погодитися. Перекручення наукової істини з метою загравання, заради сумнівної надії привернути таким чином увагу до науки ні до чого доброго привести не може.

Навпаки, подібний підхід неминуче повинен завдати незмірної шкоди вихованню діалектико-матеріалістичного світогляду, наукового ставлення до світу. Сила науки полягає в тому, що вона несе людям правду. І сучасній людині необхідно навчитися цю правду належним чином сприймати і керуватися нею в практичній діяльності.

Свідоме ж перекручення наукової картини світу заради створення ілюзії цікавості лише деформує світогляд і створює в людей неправильне уявлення і про науку, і про навколишній світ. Мимоволі може скластися враження, що роль науки — у погоні за сенсаціями, за неймовірними відкриттями, в обов'язковому спростуванні загальноприйнятих уявлень.

Тим часом цікавість науки — в іншому: розкриваючи об'єктивні закономірності природи і суспільства, вона дає людині справжнє знання про навколишній світ, можливість зрозуміти цей світ, визначити в ньому своє місце, дає розуміння причинно-наслідкових зв'язків,

тобто саме те, чого не може дати білянаукова міфологія. Іншими словами, наука дає людині реальні цінності, а білянаукова міфологія постачав їй тільки ілюзії.

Цікавість науки — і в атмосфері безупинного пошуку, що пронизує її, у проникненні в невідоме, нарешті, у тому, що наукові відкриття перетворюються в технічні й технологічні звершення, які несуть практичну користь людям.

ВСЕСВІТ І ЛЮДСТВО

Ще порівняно недавно вся практична діяльність людей була обмежена суто земними рамками. Тепер становище змінилося. Звершення людства набувають глобальних і навіть космічних масштабів. У цих умовах ми вже не можемо ігнорувати