Як людина пізнає Всесвіт
Науковий стиль мислення і науковий підхід до вивчення явищ природи. Кожна епоха в розвитку природознавства характеризується певним підходом до вивчення й розуміння природних явищ, певним стилем наукового мислення.
Так, наприклад, в епоху панування класичної фізики, яка досягла найбільшого розквіту на кінець XIX сторіччя, цей підхід характеризувався прагненням звести всю різноманітність світових процесів і явищ до механічного руху, до суто механічних закономірностей. Учені тієї епохи були глибоко переконані в тому, що будь-яке явище в принципі може бути розраховане з абсолютною точністю, що можуть бути точно передобчислені і будь-які, скільки завгодно віддалені його наслідки. Це був так званий механістичний детермінізм — уявлення про те, що всі майбутні події однозначно визначені наперед умовами, що існують у даний момент. Вважалося також, що на будь-яке питання, поставлене природі, можна дістати певну однозначну відповідь типу «так» чи «ні». Можливість будь-яких випадкових подій повністю відкидалась.
Однак подальший розвиток природознавства переконливо показав неправомірність таких уявлень і сприяв утвердженню діалектико-матеріалістичних поглядів на світ.
Чим же характеризується сучасний науковий стиль мислення, сучасний підхід до вивчення і розуміння явищ природи, що відповідає вашій епосі науково-технічної революції?
Одним з основних принципів, які сформувалися в процесі розвитку природознавства у XX сторіччі і які становлять методологічний фундамент сучасної науки, є впевненість у тому, що результати дослідницької діяльності відображають реальні властивості об'єктивного І світу, а не є наслідком уяви вчених або їх суто суб'єктивних відчуттів. При цьому критерієм істинності наукових теорій є їх відповідність реальній дійсності, що перевіряється практикою.
Найважливіша риса наукового стилю мислення — чітке розуміння нескінченного розмаїття і якісної невичерпності навколишнього світу, розуміння того, що наші знання про світ мають характер відносних істин. Природа завжди складніша за наші уявлення про неї і її вивчення завжди підноситиме нам несподівані сюрпризи.
Сучасний учений-матеріаліст розуміє, що зміна наукових уявлень, їх уточнення і поглиблення в ході наукового пізнання є невід'ємною властивістю справжньої науки, що на зміну розв'язаним проблемам приходитимуть нові, ще складніші, і так буде завжди, тому що світ нескінченно різноманітний. Ідеал завершеного знання, що відображав дух класичної науки, поступився місцем ідеалу нескінченного пізнання.
«Для матеріаліста,— наголошував В. І. Ленін,— світ багатший, живіший, різноманітніший, ніж він здається, бо кожний крок розвитку науки відкриває в ньому нові сторони» '.
Ще одна надзвичайно важлива риса сучасного наукового діалектико-матеріалістичного підходу до пізнання
навколишнього світу — переконаність у тому, що всі без винятку явища природи і суспільства мають природні причини і підпорядковуються природним закономірностям. Ця переконаність грунтується на всьому колосальному практичному досвіді вивчення навколишнього світу і історії людського суспільства. А звідси випливає найважливіший висновок про принципову пізнаванність усіх явищ, що відбуваються в світі.
Науковий підхід до розуміння світу нерозривно пов'язаний також з умінням тверезо оцінювати обстановку. Наука не всесильна, вона не може негайно розв'язувати всі завдання і проблеми, що виникають, і не робить таємниці з того, що вона чогось ще не знає,— вона у постійному пошуку нових рішень. Учені розуміють, що можливе й здійсненне, а що у принципі неможливе і нездійсненне, оскільки суперечить надійно встановленим фундаментальним законам природи, наприклад, створення матеріальних об'єктів з нічого чи здійснення вічного двигуна. В той же час вчені вміють відрізняти від принципово нездійсненного те, що практично недоступне у даний момент, але може бути досягнуте в майбутньому.
Ще одна істотна риса сучасного наукового підходу до пізнання світу — уявлення про те, що в природі немає абсолютної визначеності наперед. Існує об'єктивна випадковість. Однак випадкові події і явища також підпорядковуються об'єктивним закономірностям — статистичним.
До характерних особливостей сучасної науки (йдеться у даному випадку про радянську науку) належить і її тісний зв'язок з філософією діалектичного матеріалізму.
Таким чином, для сучасного природознавства характерний динамічний підхід до вивчення природи, чітке розуміння справжнього характеру природних явищ, нескінченного розмаїття навколишнього світу, відносності
будь-якого досягнутого рівня знань, необхідності безнастанного пошуку нового, глибоке усвідомлення діалектичного характеру процесу наукового пізнання.
Ці принципи е істотними не тільки для наукової, а й будь-якої практичної діяльності сучасної людини.
Методичні міркування. Важливо наголосити на тому, що стиль сучасного наукового мислення, наукового підходу до пізнання навколишнього світу і його явищ докорінно відрізняється від релігійного.
При цьому, оскільки основоположні фундаментальні уявлення релігії з часом практично не змінюються, не зазнав ніяких істотних змін і «релігійний комплекс», про який йшлося на початку книжки, а також відповідний йому релігійний стиль мислення.
Оволодіння науковим стилем мислення, науковим підходом до осмислення дійсності — необхідна умова формування послідовного, атеїстичного, діалектико-матеріалістичного світогляду. І на цей бік питання у роботі з атеїстичного виховання школярів слід звертати найсерйознішу увагу.
А для того щоб виробити справді науковий стиль мислення, навчитися сприймати навколишню дійсність з наукових позицій, потрібне активне освоєння досвіду наукового пізнання світу, його всебічне осмислення з позицій діалектико-матеріалістичної філософії.
Саме ця обставина вимагає детального розгляду в нашій книжці питань, пов'язаних з методологією сучасного наукового дослідження.
Пізнаванність світу. Коли людина починала на нашій планеті свою творчу діяльність, у її розпорядженні не було нічого, крім землі, води, повітря і тих живих організмів, до появи яких призвів саморозвиток тваринного й рослинного світу. Багато сторіч потрібно було для того, щоб з цих вихідних продуктів створити те велике різноманіття предметів й об'єктів, яке становить матеріальний фундамент сучасної цивілізації. І в основі цього
творчого процесу лежав процес пізнання
