Реферат на тему:

Лисиця звичайна

Зміст

1 Загальна характеристика

2 Розповсюдження

3 Екологія

4 Харчування

5 Спосіб життя

6 Розмноження

7 Поведінка

8 Господарське значення

9 Джерела

Загальна характеристика

Руда лисиця

Лисиця руда (Vulpes vulpes)

Царство:

(Animalia)

Тип:

(Chordata)

Клас:

(Mammalia)

Ряд:

(Carnivora)

Родина:

(Canidae)

Рід:

(Vulpes)

Вид:

Лисиця руда (Vulpes vulpes)

, 1758

Руда (або звичайна) лисиця – найбільш розповсюджений та широко відомий . Вона також є найбільшим видом роду: довжина тіла 60-90 см, хвоста – 40-60 см, маса 6-11 . У більшості випадків забарвлення спини яскраво–руде, часто з неясним темним визерунком, черево біле, іноді чорне. Забарвлення у тварин з південних районів більш тьмяне. Поряд з типово забарвленими "вогнівками" зустрічаються особини з більш темним хутром: сиводушки, хрестовки, чорно-бурі. Зрідка в природі зустрічаються .

Розповсюдження

Звичайна лисиця розповсюджена вельми широко: в по всій території, північній ( та , , північний ), більшій частині (аж до північної , південного та Індокитаю), в від арктичної зони до північного узберіжжя . В лисиця була і розповсюдилась по всьому континенту, за винятком деяких північних районів з вологим субекваторіальним кліматом. В руда лисиця зустрічається по всій території.

Раніше вважалось, що в Америці живе окремий вид лисиць, але останнім часом його розглядають як підвид рудої лисиці.

Розповсюдження рудої лисиці

Екологія

Забарвлення та розміри лисиць відрізняються великою географічною мінливістю; всього нараховують 40-50 , не беручі до уваги більш дрібних форм. Загалом, при просуванні на північ лисиці стають крупнішими та яскравішими, на південь – дрібнішими та більш тьмяно забарвленими. В північних районах та в горах також частіше зустрічаються чорно-бурі та інші форми забарвлення лисиць.

Описане різноманіття забарвлення та величини лисиці пов'язане з широтою її та великим різноманіттям умов існування в окремих його частинах. Достатньо сказати, що лисиці заселяють, хоч і з різною щільністю, всі ландшафтно-географічні зони, починаючи з та субарктичних лісів аж до та , включаючи в усіх кліматичних зонах. При цьому лисиця водиться не тільки в дикій природі, але й в культурних ландшафтах, а також на околицях міст, в тому числі великих (таких як та ; в лисиці є вельми звичайними на околицях, а іноді з'являються і в центральній частині міста). Більш того, часом в урбанізованій місцевості лисиця знаходить особливо сприятливе для себе середовище.

В усіх частинах свого ареалу лисиця віддає перевагу відкритій місцевості, а також районам, де наявні окремі гаї, переліски, а такох та , особливо якщо взимку сніговий покрив в них є не занадто глибоким та пухким. Тому з усіх кліматичних зон більше всього лисиць живе в степовій та , а не в лісовій.

Лисиця є звіром достатньо оседлим. У більшості районів їй невластиві регулярні міграції. Вони відомі лише в тундрі, пустелях та горах. Наприклад, одна з помічених в Малоземельській тундрі ( )лисиця була потім вбита за 600 кілометрів на південний захід. Молоді звірі, що розселяються з батьківського лігва, звичайно трапляються на відстані від 2-5 до 15-30 км від нього; рекорд на території України – добича лисиці за 120 км від місця кільцювання.

Чисельність лисиць помітно коливається по роках. На її стан впливають такі фактори як кількість , метеорологічні умови, наявність в популяції інфекціїних захворювань. В голодні роки не тільки падає плодючість самок та виживає менша кількість цуценят, але й виникають умови, сприятливі для поширення , які інколи охоплюють великі території. Характерні для лисиць епізоотії – , чума хижаків, .

Лисиця із впольованим гризуном

Харчування

Лисиця, хоч і належить до типових хижаків, харчується дуже різноманітними кормами. Серед їжі, що вона вживає, виявлено більше 400 видів одних тільки , не рахуючи кількох десятків видів . Повсюдно основу її харчування складають дрібні гризуни, головним чином . Можна сказати, що від їхнього достатку та досяжності в значній мірі залежить стан популяції цього хижака. Більш крупні , зокрема , відіграють в харчуванні набагато меншу роль, хоча в деяких випадках лисиці їх цілеспрямовано ловлять, особливо зайчат, а під час заячого мору можуть поїдати трупи. Іноді великі лисиці можуть нападати на телят . в харчуванні лисиці не такі важливі, як гризуни, хоча цей хижак ніколи не впустить випадку піймати птаха, що опинився на землі (починаючи від самих дрібних і до найбільш крупних, наприклад гусей та ), а також знищити кладку або нелітаючих пташенят. Ткакож лисиця може красти свійських птахів, але, згідно до спостережень зоологів, робить це набагато рідше, ніж прийнято вважати.

В пустелях та лисиці часто добувають плазунів. В та північно-східній Євразії лисиці, що живуть вздовж великих річок, сезонно харчуються майже на 100% лососевою рибою, що загинула після нересту. Майже повсюди влітку лисиці поїдають масу та інших . Нарешті, вони охоче використовують для харчування усіляке падло, особливо в голодні періоди.

Рослинні корми – , фрукти, , рідше вегетативні частини рослин – входять до складу харчування лисиць майже всюди, але найбільше на півдні ареалу; втім, ніде вони не відіграють основної ролі в харчуванні виду.

Спосіб життя

Лисиця, що спить на снігу

Індивідуальна ділянка, яку займає пара або сім'я лисиць, має забезпечувати їх не тільки достатньою кількстю корма, але й придатними для влаштування нор місцями. Лисиці риють їх самі, або (що трапляється часто) займають нори , , та інших риючих тварин, пристосовуючи їх до своїх потреб.

Найчастіше лисиці оселяються на схилах ярів та пагорбів, вибираючи ділянки з добре дренованим піщаним , захищені від залиття дощовими, грунтовими та талими . Навіть