Зниження собівартості одиниці продукції і витрат на одну гривню продукції досягається двома способами:

збільшся обсягу виробленої продукції;

ліквідацію продуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами витрат, трудових і грошових запасів і запровадження прогресивних організаційних та технічних заходів підвищення ефективності виробництва;

упровадження досягнень науково-технічного прогресу

Збільшення випуску продукції сприяє зниженню її собівартості за рахунок економії умовно-постійних витрат.

Вирішальною умовою використання виявлених резервів зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Розглянемо таблицю. 3.2.3, в якій подано аналіз витрат на одну гривню продукції ВАТ «Жидачівський сирзавод» .

Витрати на одну гривню продукції

Таблиця 3.2.3

№ п/п |

Показник |

План | Фактичний випуск продукції

За плановими нормами та плановими цінами |

За цінами, внесеними до плану | За діючими цінами на матеріали та продукцію |

За фактичними цінами

1 | Обсяг продукції в діючих цінах, тис. грн. |

7632.5 |

7670.8 |

7670.2 |

7675.8 |

7690.3

2 | Собівартість продукції, тис. грн. |

6522.6 |

6595.0 |

6612.2 |

7142.3 |

7142.3

3 | Витрати на одну гривню продукції (р.2/р.1), коп. |

85.45 |

85.98 |

86.20 |

93.04 |

92.87

Наведені дані в таблиці 3.2.3 показують, що на підприємстві — об’єкті аналізу, собівартість продукції зросла проти плану на 619.7 тис. грн. (7142.3-6522.6), або на 9.5%.

Витрати на одну гривню продукції зросли на 7.42 коп. (92.87-85.45), або на 9.1% [(92.87-85,45)*100]/85.45.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники:

зміна структури асортименту виготовленої продукції;

зміна рівня витрат (норм витрат ) у собівартості окремих її видів;

зміна гуртових цін на спожиті матеріали, паливо, зміна транспортних тарифів;

зміна цін на продукцію.

3.3 Аналіз собівартості продукції за калькуляційними статтями

На цьому етапі аналізу вивчається собівартість продукції за калькуляційними статтями (рис. 3.3.1).

Витрати за статтями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

Групування витрат за призначенням, тобто за статями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Це групування необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат та пошуку резервів їх скорочення.

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дають змогу встановити цільові напрями витрат, зв'язок з технологічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих виробів, одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), і забезпечити контроль за місцем виникнення даних витрат.

Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції, усі витрати на виробництво (за статтями) класифікують:

прямі витрати — відносять на вироби за прямою ознакою. Вони утворюють одноелементні витрати.

накладні витрати — попередньо групують у кошторисах з утворенням комплексних статей витрат, які пізніше розприділяють між виробами пропорційно до певних ознак.

Для того, щоб зробити висновок про можливості (резерви) зниження собівартості продукції, необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі. З цією метою проводиться групування затрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Таке групування показує, куди, для яких цілей та в яких розмірах використані ресурси. Кількість і найменування калькуляційних статей залежить від галузей промисловості і визначається методичними вказівками з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції.

Витрати за статтями калькуляції відрізняються від витрат за елементами тим, що вони відображають витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції за звітний період. Групування витрат за статтями калькуляції дозволяє характеризувати зв'язок витрат з результатами, їх роль в технологічному процесі, управлінні й обслуговуванні, відокремити прямі й накладні витрати, змінні й постійні і таким чином детальніше виявити можливості їх економії.

Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції передбачає наступні етапи:

аналіз виробничої собівартості в цілому, у тому числі окремих статей калькуляції;

детальний аналіз окремих статей калькуляції, тобто аналіз прямих і непрямих витрат на виробництво продукції.

Аналіз собівартості продукції закінчується виявленням можливостей подальшого зниження собівартості продукції, підрахуванням загальних резервів цього зниження.

У кінцевому підсумку калькуляція є документом, в якому представлені всі витрати на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції у вигляді витратних статей.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції, калькулювання передбачає розв’язування таких методичних завдань:

визначення об’єкта калькулювання;

вибір калькуляційних одиниць;

визначення калькуляційних статей витрат;

методики їхнього обчислення.

Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за калькуляційними статтями проводять, порівнюючи фактичні витрати витратами за минулий період. При цьому визначають абсолютне та відносне відхилення (таблиці 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3).

хема формування і аналізу собівартості за статтями калькуляції

Рис. 2.3.3

Аналіз собівартості за елементами витрат здійснюється є метою

вивчення зміни рівня собівартості продукції під впливом використання ресурсів підприємства (трудових, засобів праці, предметів праці). Такий аналіз необхідний також для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість, та фондомісткість і встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Наприклад, якщо питома вага зарплати у витратах виробництва зменшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про зростання продуктивності праці.

Методика аналізу собівартості за елементами витрат має деякі особливості. Це, перш за все, можливість вивчати тільки структуру даних витрат, тобто зазначити питому вагу кожного елемента витрат в загальній сумі виробничих витрат і потім порівнювати фактичну питому вагу з плановою ( розрахунковою), робити висновок щодо зміни структури цих витрат, встановлювати причини цих змін і давати якісну оцінку впливу цих причин на витрати виробництва.

На основі результатів аналізу собівартості продукції за елементами витрат складається довідка і надається керівникам заінтересованих та відповідальних служб підприємства є метою прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення негативних аспектів у формуванні собівартості продукції.

При аналізі виробничої собівартості продукції доцільно використати елементні витрати.

Елементні витрати - це однорідні за складом витрати підприємства. Вони характеризують використані