3.5 Класифікація та оцінка резервів знижння собівартості продукції на підприємстві

Економічний розвиток підприємства залежить від багатьох факторів, які мають безпосередній вплив на собівартість тієї чи іншої продукції.

Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат на підприємствах України повною мірою залежить від стратегії розвитку народного господарства держави в цілому. До стратегії зниження поточних витрат у масштабі підприємства можна в першу чергу віднести розміщення економічного потенціалу на його території, можливість комплексного використання природо ресурсного потенціалу, створення територіально-виробничих комплексів. Обґрунтуванням і виборам стратегії та її узагальненням має стати комплексна програма, яка охоплюватиме стратегію науково-технічного і соціально-економічного розвитку на майбутнє.

Однією з найбільш важливих умов економічного й ефективного використання виробничих ресурсів є розробка комплексних і регіональних планових завдань зі зниження собівартості продукції на основні визначення економічного обґрунтування величини витрат на одиницю продукції.

Стратегія регулювання поточних витрат орієнтує на економічне й раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів на даному підприємстві. Для цього необхідно активно і широко використовувати наявні можливості удосконалення організації виробництва і підвищення його технологічного рівня, впровадження наукової організації праці, здійснювати режим економії.

Як відомо, структура витрат на собівартість продукції включає:

по елементні витрати, структура яких показана вище;

змішані витрати (% за кредит, відрахування, представницькі витрати, рекламу, підготовку кадрів, утворення страхових фондів і інше);

витрати, що зараховуються на фінансові результати.

Це витрати з анулювання замовлень на виробництво, на утримання законсервованих виробничих потужностей, втрати від непередбачених простоїв виробництва, штрафів, пені, збитки від списання простроченої дебіторської заборгованості, витрати від стихійних лих, різні місцеві податки тощо.

При розробці стратегічних напрямків регулювання поточних витрат на підприємстві необхідно враховувати вище перераховані можливо часом непередбачувані витрати, які мають місце в процесі виробництва.

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві.

Зниження витрат виробництва та собівартість продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.

Зниження собівартість продукції ВАТ «Жидачівський сирзавод» може здійснюватись завдяки скороченню:

витрат уречевленої праці, що може бути досягнуто поліпшенням використання засобів та предметів праці;

затрат живої праці, що можуть бути скорочені за умови зростання продуктивності праці (у звітному році проти минулого року продуктивність праці зросла на 36.3%);

адміністративно-управлінських витрат, зниження яких досягається розумною економією (у поточному році вдалося скоротити адміністративні витрати на 3.1%).

Основним шляхом зниження рівня собівартість продукції підприємства є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку в її структурі (рис.3.5.1). На підставі проведеного аналізу окремих факторів, що вплинули на собівартість, підрахуємо резерви зниження витрат.

підвищення технічного рівня виробництва;

удосконалення організації виробництва і праці;

зміни структури та обсягу продукції;

галузевих та інших чинників.

Зниження собівартості одиниці продукції та витрат на одну гривню продукції досягається такими заходами:

збільшення обсягу виробленої продукції;

зменшенням витрат у результаті впровадження організаційно-технічних заходів (ОТЗ);

усунення непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами і калькуляційними статтями витрат.

Збільшення випуску та реалізації продукції сприяє зниженню собівартості одиниці продукції за рахунок економії умовно-постійних витрат.

Зменшення витрат досягається завдяки здійсненню організаційно-технічних заходів (ОТЗ):

зниження матеріальних витрат, яке обчислюється за формулою:

Е = (МО – М1) * Вф * Цп, (3.5.1)

де Мо — норма витрат матеріалів до впровадження ОТЗ;

М1 — норма витрат матеріалів після впровадження ОТЗ;

Вф — фактична кількість виробів;

Цп — планова ціна матеріалів.

від зменшення витрат на оплату праці:

Е = (То – Т1) * ТС * Вф, (3.5.2)

де То — трудомісткість виробів до впровадження ОТЗ;

Т1 — трудомісткість виробів після впровадження ОТЗ;

ТС — ереднього динна тарифна ставка;

Вф — фактична кількість виробів.

За рахунок ефективнішого використання виробничого обладнання:

Е = (А1 – Ао) * ТПф., (3.5.3)

де А1 — сума амортизації обладнання на одну тис. грн. виготовленої продукції у звітному періоді;

Ао — сума амортизації обладнання у плановому періоді;

ТПф.— обсяг виготовленої продукції і звітному періоді.

Ці групи резервів зниження собівартості продукції складаються з тих, які було виявлено у процесі аналізу собівартості продукції:

усунення перевитрат матеріалів та понадпланових відходів на 5.7%;

усунення непродуктивних виплат з фонду оплати праці на 0.8%;

усунення невиправданих перевитрат і невиробничих витрат у складі загально виробничих витрат на 2.3%;

зменшення втрат від браку.

Аналіз собівартості продукції закінчується зведеним підрахунком резервів її зниження та розробкою заходів, спрямованих на використання резервів.

Для того, щоб домогтися успіхів у майбутньому і невитрачати зайвого часу на виявлення резервів збільшення обсягів продукції і зниження собівартості за минулі періоди необхідно систематично вести оперативний, внутрішньогосподарський та порівняльний аналіз.

Рис. 3.5.1

3.6 Аналіз стану охорони праці

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регламентовані відповідними законодавчими і нормативно-правовими документами. До них належить конституція України, Кодекс Законів про працю, Закон України «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» і «положення про роботу по охороні праці і техніці безпеки на підприємствах, організаціях і сільськогосподарських підприємствах».

Відповідальність за організацію охорони праці покладено на керівництво підприємства. Контроль за дотриманням законодавства проводить профспілковий комітет та інженер по охороні праці і техніці безпеки. Також в його обов’язки входить проведення різних видів інструктажів. Всі працівники заводу раз на рік проходять медичний огляд.

Для аналізу виробничого травматизму використаємо статистичний метод, який застосовується для визначення кількісних показників, котрі характеризують загальний рівень травматизму (таблиця 3.6.1).

Динаміка основних показників травматизму у ВАТ «Жидачівський сирзавод»

Таблиця 3.6.2

Показники |

Умовні позначе-ння |

2003р. |

2004р. |

2005р. | Темпи росту 2005р. до 2004р.

Середньоспискове число працюючих, чол.. |

Пр. |

127