Національна інноваційна система

Зміст

Вступ | 3

1. | РОЗДІЛ 1 Національна інноваційна система: суть, структура, основні складові | 5

1.1 | Інноваційні системи: суть, структура. | 5

1.2 | Типові складові інноваційної інфраструктури | 9

2. | РОЗДІЛ 2 НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ | 28

2.1 | Основні риси інноваційної системи Німеччини | 28

2.1.1 | Розвиток інноваційної культури | 33

2.1.2 | Захист прав інтелектуальної власності. | 33

2.1.3 | Створення законодавчої бази для інноваційної діяльності. | 34

2.1.4 | Фінансування інноваційної діяльності. | 34

2.1.5 | Академічний сектор інноваційної системи Німеччини | 36

2.1.6 | Прогнозування інноваційної діяльності | 38

2.1.7 | Інноваційна активність в регіонах. | 39

2.1.8 | Міжнародний аспект інноваційної системи Німеччини. | 42

2.2 | Елементи національної інноваційної системи Німеччини | 42

2.3 | Регіональні інноваційні центри в країнах ЄС | 44

2.4 | Вільні економічні зони в країнах ЄС. Німеччина | 49

2.5 | Технопарки Німеччини | 51

2.6 | Бізнес-інкубатори країн ЄС | 55

2.7 | Інтеграція вищої освіти Німеччини в національну інноваційну систему | 58

2.7.1 | Специфіка освіти і економіки в умовах інноваційного розвитку суспільства | 58

2.7.2 | Основні напрямки інноваційної освітньої політики Німеччини | 61

2.7.3 | Вимоги до вищої освіти в тріаді «наука-освіта-виробництво». | 63

2.7.4 | Механізми здійснення освітньої політики в умовах створення і функціонування національної інноваційної системи | 64

3 | РОЗДІЛ 3 СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ | 66

3.1 | Реформування управління інноваційною діяльністю на державному і регіональному рівнях | 66

3.2 | Харківський проект Програми наукового прориву | 71

3.3 | Інноваційна ситуація в Харківській області як передумова створення РІС | 78

3.4 | Напрямки формування РІС в Харківській області | 79

3.5 | Перспективні проекти інноваційного розвитку Харківської області | 84

3.5.1 | Проект „Інформаційний Харків” | 84

3.5.2 | Створення регіонального Науково-технологічного | 95

3.5.3 | Створення промислової зони (парку) “Рогань” | 97

Висновки | 103

Список літератури | 105

Вступ

Науково-технічний прогрес, визнаний у всьому світі як найважливіший чинник економічного розвитку, все частіше пов'язується з поняттям інноваційного процесу. Це єдиний у своєму роді процес, який поєднуює науку, техніку, економіку, підприємництво і управління. Він полягає в отриманні нововведення і тягнеться від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи, таким чином, увесь комплекс відносин: виробництва, обміну, споживання. Під інновацією зазвичай розуміється: *

вкладення засобів в економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки і технології; *

безпосередньо нова техніка, технологія, що є досягненням науково-технічного прогресу.

Існує безліч форм управління інноваціями на різних рівнях: від підрозділів корпорацій до держави, в цілому покликаної в сучасних умовах здійснювати спеціальну економічну політику. Як і практично всяка інша політика, вона неоднакова в різних країнах, хоч і підпорядкована одній і тій же меті: стимулюванню інноваційної активності і розвитку науково-технічного потенціалу. Місце і роль інноваційної політики в структурі державного регулювання економіки визначаються особливостями інноваційного процесу як об'єкту управління. Інноваційна політика більшою мірою, ніж інші елементи НТП, пов'язаний з товарно-грошовими відносинами. Ця обставина цілком переконливо виявляється в умовах регульованої ринкової економіки капіталістичних країн. Основна маса інноваційних процесів реалізується тут приватними компаніями різного рівня і масштабу, і такі процеси виступають як засіб кращого вирішення виробничих і комерційних завдань компанії, що добивається високої прибутковості. У цих обставинах інновація спочатку націлена на практичний комерційний результат. Сама ідея, що дає їй поштовх, має меркантильний зміст: це вже не результат «чистої науки», отриманий університетським ученим у вільному, нічим не обмеженому творчому пошуку.

У практичній спрямованості інноваційної ідеї і полягає її приваблива сила для капіталістичних компаній. Приступаючи до розробки і здійснення цієї ідеї, компанії, зрозуміло, повинні почати з авансування грошового капіталу. Істотна специфіка такого роду вкладень полягає в тому, що вона пов'язана з різко підвищеною загрозою їх втрати: інновації носять ризиковий характер. Вірогідність успіху втілення нової ідеї в новому продукті досягає тільки 8,7%; з кожних 12 оригінальних ідей тільки одна доходить до останньої стадії масового виробництва і масових продажів.

Отже, говорячи про "інновації", або інноваційну діяльність, найчастіше мова йде про створення і впровадження фірмами продуктів і виробничих процесів, що є новими для цих фірм. Таким чином, говорячи про НІС, увага зосереджується на технологічних інноваціях. Проте, розглядаються також і нетехнологічні інновації, - зокрема, інституційні інновації, соціальні і освітні інновації, а також організаційні зміни.

РОЗДІЛ 1

Національна інноваційна система: суть, структура, основні складові

Інноваційні системи: суть, структура.

Існує досить багато близьких за сенсом визначень, що в цілому описують поняття "Національна інноваційна система", як сукупність інститутів, що відносяться до приватного і державного секторів, які індивідуально і у взаємодії один з одним обумовлюють розвиток і розповсюдження нових технологій в межах конкретної держави.

Говорячи про "інновації", або інноваційну діяльність, найчастіше мова йде про створення і впровадження фірмами продуктів і виробничих процесів, що є новими для цих фірм. Таким чином, говорячи про НІС, увага зосереджується на технологічних інноваціях. Проте, розглядаються також і нетехнологічні інновації, - зокрема, інституційні інновації, соціальні і освітні інновації, а також організаційні зміни.

На сьогоднішній день загальновідомим є той факт, що визначальну роль в економічній динаміці відіграють інновації. Так, у розвинених країнах від 75 до 100% приросту ВНП відбувається за рахунок використання нововведень, а для країн з економікою, що розвивається, активізація інноваційних процесів є єдиною можливістю в перспективі стати конкурентноздатними на світовому