Щодо статево-вікової структури населення, то аналіз статистичних матеріалів свідчить про те, що в Україні спостерігається постійне переважання кількості жінок у загальній чисельності її населення. Кожного року абсолютне переважання жінок дещо зростає, хоча відносні показники засвідчують незначне вирівнювання співвідношень між чисельністю чоловіків і жінок. Переважання чисельності жінок над кількості чоловік пояснюється, насамперед, нижчою смертністю жінок, з одного боку, та війнами, міграцією за межі держави на роботу в інші країни, що найбільше впливає на чисельність чоловіків, — з іншого. Найгіршим є співвідношення коефіцієнтів смертності між жінками і чоловіками у працездатному віці. Коефіцієнт смертності жінок у віці 40-50 років становив в останні роки 4,8-6,6 чол. на тисячу населення цього віку, а чоловіків — відповідно 13,1-19,5 чол. Не останню роль при цьому відіграють антисоціальні явища (алкоголізм, наркоманія тощо), більш поширені серед чоловіків.

Наявну нині структуру населення України можна вважати несприятливою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтворення населення. Отже, в Україні спостерігається явище демографічної кризи, причому в сільській місцевості вона значно гостріша, ніж у місті — на одну особу працездатного віку припадає більше однієї особи з непрацездатних вікових груп. Найгостріша щодо цього ситуація склалася в Чернігівській області. Складними залишаються й проблеми формування та розвитку шлюбно-сімейних відносин, збільшується кількість розлучень, зростає чисельність дітей, що народжуються поза шлюбом. Однак, коефіцієнт народжуваності дітей на одну жінки останнім часом незначним чином зростає, що свідчить про деяке покращання тенденцій розвитку демографічної ситуації в державі.

Наслідки демографічної кризи для продуктивних сил нашої країни є небезпечними з усіх точок зору. Аналіз статистичних даних засвідчує, що в 1996-2000 рр. продовжувалось зменшення загальної кількості населення України, яке становило майже 1,8 млн. осіб. Такі зміни позначились і на коефіцієнтах його територіального зосередження. За останній десятирічний період територіальне зосередження населення зазнало певних змін. Так, у Центральному і Карпатському районах воно зросло відповідно на 0,2 і 0,3%, у Придніпровському і Донецькому коефіцієнти зменшились на 0,1 та 0,5% відповідно.

Показник густоти населення, який віддзеркалює ступінь заселеності території в Україні загалом і в усіх регіонах (областях) у 2000 р. був менший, ніж у 1996 р. Причому найсуттєвішим зменшення щільності населення (на 3-6 осіб на 1 км2 ) було в Луганській, Донецькій і Дніпропетровській областях. Не змінився цей показник лише в Івано-Франківській і Рівненській областях. На території інших економічних районів та областей густота населення зменшилась на 1-2 особи на 1 км2.

Демографічною базою соціальної продуктивної сили виступає насамперед працездатне населення працездатного віку. Коефіцієнти територіального зосередження цієї категорії населення свідчать про те, що найбільша його частка від загальної кількості в Україні зосереджена в Донецькому і Південному районах — понад 15%, найменша — в Подільському (дещо перевищує 8%) та Поліському (понад 9%) районах.

Певні надії на поліпшення демографічної ситуації в державі пов'язуються з міграцією. Міграція — це переміщення населення з постійного місця проживання, пов'язане з перетином певних меж (міста, району, області, країни, материка). У більшості розвинутих країн саме цілеспрямована й керована зовнішня міграція є фактором стабілізації демографічної ситуації. Переміщення населення може бути зі зміною місця проживання або без його зміни. Можливі і сезонні виїзди на збирання врожаю, на лісозаготівлю тощо. За роки незалежності України різко знизився рівень міграційної мобільності населення, як наслідок економічної кризи та зниження рівня життя українських громадян — якщо на рубежі 1980-1990 рр. у міграціях щорічно брали участь 3-3,5 млн. жителів України, то нині — менше 2 млн. Починаючи з 1994 р., сальдо міграції населення України набуло від'ємних значень і стало фактором зменшення загальної чисельності населення країни. Після цього сальдо міграцій (баланс між прибулими і вибулими) населення України утримується на рівні -80...-145 тис. чол. на рік, причому структура вибуття та прибуття за напрямами не зазнає суттєвих змін. Це свідчить про формування відносно стабільної міграційної поведінки населення України. Від'ємне сальдо міграцій не є позитивним фактором формування демографічної ситуації. Цілеспрямована гнучка зовнішня міграційна політика в нашій країні в майбутньому дасть можливість збалансувати демографічну ситуацію, сприятиме відродженню сільської мережі розселення, припиненню деградації головної продуктивної сили суспільного виробництва.

Перспективи демографічних процесів в Україні перебувають також у безпосередній залежності від збереження позитивних зрушень у виробництві, майбутніх тенденцій економічного розвитку, успіху проведення соціально-економічних реформ, ефективності заходів щодо укріплення національної валюти й економіки в цілому, протидії масовому безробіттю, можливостей забезпечення соціального захисту населення тощо.

Характеристика населення і трудових ресурсів України

2.1. Народонаселення України і його територіальна організація

Основною продуктивною силою є людина. Тому провідною складовою частиною сукупного ресурсного потенціалу регіону є його людські ресурси.

Роль населення в розвитку й територіальній його організації багатогранна і вирішальна, адже людина є головною продуктивною силою. Вона власною працею створює матеріальні на духовні блага, споживає їх, забезпечуючи відтворювальний процес суспільства і природи. Вкупі з природними ресурсами та засобами виробництва люди в основному складають продуктивні сили, отож проблеми розвитку і розміщення людських ресурсів регіону є важливою частиною проблем розвитку та розміщення його продуктивних сил. Основу для формування людських ресурсів як продуктивної сили становить народонаселення.

Народонаселення або населення, — це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, області, міста, села та ін.). Населення проживає у певному географічному