їх виплат).
При узгодженні графіка здійснення лізингових платежів підприємство повинно виходити зі своїх фінансових можливостей, розміру і періодичності генеруючих грошових потоків із використанням лізингуємих активів, а також прагнути до мінімізації загального розміру лізингових платежів у діючій вартості. Така мінімізація забезпечується шляхом порівняння дисконтуюємих потоків лізингових платежів різних видів.
Система штрафних санкцій за прострочення лізингових платежів.
Звичайно такі штрафні санкції використовуються у формі пені за кожний день прострочення чергового платежу.
Умови закриття угоди при фінансовій неспроможності лізингоотримувача. За умовами фінансового лізингу договір не може бути розірваний з ініціативи лізингоотримувача, за винятком випадку, коли лізингодавцем не були дотримані умови придбання і постачання лізингуємого майна. Якщо ж лізингоотримувач у процесі дії договору в силу фінансової неспроможності був оголошений банкрутом, то сума закриття угоди містить у собі невиплачену частину загальної суми лізингових платежів, суму пені за прострочення платежів, а також неустойку, визначену договором. Відшкодування суми закриття лізингової угоди здійснюється страховою компанією або за рахунок проданого майна підприємства-банкрута.
4. Оцінка ефективності лізингової операції.
Така оцінка проводиться шляхом порівняння дійсної вартості грошового потоку при лізинговій операції з грошовим потоком за аналогічним видом банківського кредитування.
5. Організація контролю за своєчасним здійсненням лізингових платежів.
Лізингові платежі включаються в розроблюваний підприємством платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.
4. Методи управління ризиками в лізингових операціях
Для України перспективними виглядає ціла низка методів управління ризиками в лізингових операціях. До них входять:
Комплексний підхід у кредитному аналізі лізингової угоди. На практиці банки застосовують різні методи оцінки лізингових проектів, однак, закономірності в таких аналізах просліджуються досить чітко. Основним положенням методики є розгляд орендаря як кінцевого позичальника засобів банку. Вважається, що безпосередньо банківський позичальник - лізингова фірма - є фінансовим посередником. Відмінністю лізингової схеми фінансування від прямого кредитування є наявність фінансового посередника між банком і орендарем, однак, загальноприйнята практика кредитування тут цілком зберігається. Збільшення кредитного ризику у виді присутності фінансового посередника висуває особливі вимоги до забезпечення угоди.
Розподіл ризиків у лізингових операціях. Навіть якщо ризики по лізинговій угоді правильно оцінені, то розвиток лізингу в України, взагалі, багато в чому залежить від надійних гарантій, що скорочують ризики, яким можуть бути піддані учасники лізингових операцій. Інтерес кожного лізингодавця полягає в скороченні своїх ризиків по проектах. Способи зниження ризиків прості для окремого учасника лізингових відносин - зниження ступеня ризику здійснюється шляхом його розподілу між учасниками проекту. У цілому ж ризик лізингової операції може бути знижений для її учасників (розділений з господарськими суб'єктами безпосередньо що не беруть участь у лізинговій операції) - за рахунок залучення капіталу різних фінансових чи інститутів поділ ризиків, може бути реалізоване за участю федерального і регіонального фондів підтримки лізингу як гаранта лізингових операцій.
Формування лізингового портфеля і його секьюритизація. У той час як обґрунтувати універсальну стратегію формування лізингового портфеля, що сполучить у собі найменші ризики і високу прибутковість лізингової компанії навряд чи можливо, якість активів, напевно, найбільше важливо в змісті формування доходів і мінімізації ризиків у лізинговій діяльності. Для перерозподілу ризиків, зв'язаних з якістю активів у лізинговому портфелі, також використовується секьюритизація. Орендна секьюритизація являє собою важливий механізм, який використовується для одержання дешевих джерел фінансування лізингових операцій і мінімізації ризиків лізингового портфеля.
Керування ризиками, сполученими з лізинговим майном. Вид переданого в лізинг майна важливий у змісті концентрації гарантій майновою заставою, ризику старіння устаткування і попиту на вторинному ринку. У змісті мінімізації ризиків, зв'язаних з лізинговим майном важливі взаємини лізингових компаній і постачальників.
Наявна теоретична основа нових для України методів керування ризиками в лізингових операціях, а також приведені факти застосування цих методів на практиці дають можливість виробити методичні рекомендації.
5. Практичні підходи для управління ризиком
лізингових операцій
При вивченні кредитної структури і джерел повернення кредиту необхідно розглядати як кредит лізинговій фірмі, так і лізинг орендарю. Основною метою такого підходу є збереження відповідності лізингу прямому кредитуванню.
Аналіз ризиків по проекту повинен виконуватися при тій умові, що маються на увазі і лізинговій фірмі й орендар. Наприклад, у стадії функціонування проекту фінансові й економічні ризики повинні розглядатися з погляду й орендаря і лізингової фірми, у той час як мають місце на цій же стадії технологічні й екологічні ризики, швидше за все, варто оцінювати, маючи у виді тільки орендаря.
Лізингова компанія при формуванні портфеля лізингових угод може піти або по шляху універсальності (тобто не зосереджуватися на роботі з визначеною галуззю, чи типом майна), або в неї може скластися спеціалізований підхід. Спеціалізація може піти по наступним напрямках: робота з визначеною галуззю (галузевий підхід), з конкретним типом майна, спеціалізація на визначеній території, спеціалізація по типі клієнтів (малі і середні підприємства, або тільки великі підприємства).
Для перерозподілу ризиків, зв'язаних з якістю активів у лізинговому портфелі, також використовується секьюритизація. В останні роки, багато закордонних лізингових компаній шукали заміну джерел фінансування і зміни якості активів з метою зменшення ризиків лізингового портфеля; особливо через секьюритизацію активів. Незважаючи на те, що секьюритизація є дуже складним механізмом, застосування якого почалося лише недавно в країнах з розвитий лізинговою інфраструктурою, темпи росту програм секьюритизації вражають. Секьюритизація може стати особливо корисної в що розвиваються чи перехідних ринках, оскільки не вимагає наявності внутрішнього фондового ринку. Інвестиції в підприємство-власника секьюритизованого лізингового портфеля, може здійснювати також і компанія-нерезидент.
У змісті мінімізації ризиків, зв'язаних з лізинговим майном важливі взаємини лізингових компаній