Міжнародний досвід показує, що при підвищених комерційних ризиках постачальник і лізингодавець переглядають свої взаємини в пошуку найбільш оптимальних рішень мінімізації ризиків. Щоб не знизити обсяги своєї діяльності постачальник і лізингодавець приходять до угоди про розподіл комерційних ризиків між собою. Найбільш розповсюдженою практикою є гарантії зворотного викупу (buy-back). Лізингодавці, прагнучи одержати максимальні гарантії під свої інвестиції, часто наполягають на включенні в договір з постачальником, як істотної умови, можливість зворотного викупу майна. Лізингові компанії, що особливо забезпечують лізингоотримувачів новим, технічно прогресивним устаткуванням, несуть значні ризики по лізингових операціях.

Висновок

Таким чином, лізингові операції мають підвищений ступінь ризику — майновий і фінансовий, хоча останній для лізингоотримувача подібний до ризику, пов'язаного з утворенням будь-якого боргу, все ж він істотно менший внаслідок існування безпосереднього зв'язку між кредитом і активами, що фінансуються.

Для України перспективними виглядає ціла низка методів управління ризиками в лізингових операціях.

До них входять: Комплексний підхід у кредитному аналізі лізингової угоди. На практиці банки застосовують різні методи оцінки лізингових проектів, однак, закономірності в таких аналізах просліджуються досить чітко.Розподіл ризиків у лізингових операціях. Навіть якщо ризики по лізинговій угоді правильно оцінені, то розвиток лізингу в України, взагалі, багато в чому залежить від надійних гарантій, що скорочують ризики, яким можуть бути піддані учасники лізингових операцій. Інтерес кожного лізингодавця полягає в скороченні своїх ризиків по проектах. Формування лізингового портфеля і його секьюритизація. У той час як обґрунтувати універсальну стратегію формування лізингового портфеля, що сполучить у собі найменші ризики і високу прибутковість лізингової компанії навряд чи можливо, якість активів, напевно, найбільше важливо в змісті формування доходів і мінімізації ризиків у лізинговій діяльності. Керування ризиками, сполученими з лізинговим майном. Вид переданого в лізинг майна важливий у змісті концентрації гарантій майновою заставою, ризику старіння устаткування і попиту на вторинному ринку. У змісті мінімізації ризиків, зв'язаних з лізинговим майном важливі взаємини лізингових компаній і постачальників.

Список використаної літератури

Бланк И.А. Управление использованием капитала. – Киев: “Ника-Центр”, 2000. 

Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – Киев: МП “ИТЕМ лтд”, СП ”АДЕФ”. – 1996.

Герасимчук М. Джерела і структура капітальних вкладень // Економіка України. – № 12. – 1998. – С. 16 – 24.

Джеймс А.Ф., Стонер Едвін Г. Долан. Вступ у бізнес. – Київ, 2000. – 752с.
Костіна Н. І., Алєксєєва А. А., Василик О. Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навчальний посібник. – К.: Четверта хвиля, 1998.

Ларіонова Л. Лізинг і ринкові умови в Україні // Фінанси України – № 7 – 1998.

Лизинг // Бизнес – № 12 – 1999.

Лобанов Е.М., Литовский М.А. Управление финансами. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 251 с.

Огородников И. Налогообложение прибыли при осуществлении лизинговых операций // Навигатор бухгалтера – №33. – 1998.

Малышенко К. Проблемы эффективности лизинга в Украине // Хозяйственное право – №5. – 1998.

Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О. И. Волкова – М.:ИНФРА-М, 1997.