Передача оформляється актом приймання-передачі, який підпи-сується головою і членами комісії та затверджується виконавчим органом, який утворив цю комісію. З моменту підписання акта ви-никає право власності на об'єкт передачі. До акта приймання-пере-дачі відомчого житлового фонду в комунальну власність додаються: акт передачі наявного службового житла, договори оренди нежилих приміщень, акт передачі договорів найму жилих приміщень. Зміна умов договорів найму або оренди здійснюється відповідно до чинно-го законодавства.

Передача об'єктів державної власності до сфери управління цен-тральних і місцевих органів виконавчої влади у комунальну влас-ність, а також передача об'єктів комунальної власності у державну власність має бути погоджена з Фондом державного майна України.

Органи, уповноважені управляти об'єктами державної власнос-ті, в межах повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України сто-совно об'єктів державної власності, що належать до сфери їх управ-ління, погоджують передачу об'єктів державної власності до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність і передачу об'єктів комунальної власності у державну власність.

Оскільки житловий фонд у багатьох випадках перебуває у неза-довільному стані і потребує ремонту, знайти джерела для фінансу-вання ремонту будинку надзвичайно важко, оскільки підприємства, які передають житловий фонд у комунальну власність, коштів не мають, а тому здійснення передачі проходить у складних умовах.

Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-кому-нального та побутового обслуговування населення на умовах орен-ди, передаються у комунальну власність відповідних рад.

Стаття 7 Житлового кодексу України передбачає, що квартири і будинки державного та громадського житлового фонду, непридатні для проживання, можуть бути переобладнані для використання в ін-ших цілях або знесені за рішенням виконавчого органу відповідної Ради або місцевої державної адміністрації. Обстежувати стан цих будинків слід періодично у строки, встановлені Кабінетом Міністрів України — не менше одного разу на п'ять років.

Закон "Про приватизацію державного житлового фонду" в ре-дакції від 19 червня 1992 р. накладав заборону на приватизацію квартир, які в установленому порядку були віднесені до непридат-них для проживання. Це призвело до того, що почали виникати ви-падки, коли органи державної виконавчої влади і місцевого самовря-дування відмовляли мешканцям квартир у будинках державного житлового фонду в приватизації житла на підставі того, що будинки визнані непридатними для проживання або переведені у нежилий фонд. Ця норма закону припинила дію після внесення змін і допов-нень до закону 22 лютого 1994 р. Вимогами цього пункту у новій ре-дакції передбачається, що не підлягають приватизації квартири (бу-динки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо за-безпечити безпечне проживання людей).

Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлен-ня їх відповідності санітарним і технічним вимогам і визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання ви-значений Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. за № 189.

Під час обстеження стану жилих будинків перевіряються: а) двір будинку та елементи його благоустрою; б) фундаменти, під-вали; в) стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо); г) стикові з'єднання у великопанельних жилих будинках; ґ) дах бу-динку та обладнання на ньому (димові та вентиляційні канали та ін-ше); е) ліфти та їх обладнання; є) поверхи жилого будинку, вклю-чаючи їх конструкції; ж) інженерне обладнання.

Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-тех-нічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обсте-ження стану жилих будинків залучаються фахівці проектних і нау-ково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміо-логічної служби.

Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житло-вого фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотан-ням такої організації здійснюється житлово-експлуатаційною органі-зацією, визначеною виконавчим органом місцевої ради.

Щоб визнати будинок непридатним для проживання, необхідно дотримання відповідної процедури. Якщо під час планових або поза-планових обстежень цих будинків виявиться їхня невідповідність са-нітарним і технічним вимогам, які можна й доцільно ліквідувати шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація, у віданні якої перебуває житловий фонд, повинна пози-тивно вирішити питання про проведення такого ремонту.

У разі неможливості й недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до уповнова-женого органу пропозицію про визнання жилого будинку таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи:

1) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;

2) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність;

3) висновок проектної або науково-дослідної організації (у разі необхідності) щодо технічного стану жилого будинку та про неможли-вість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку;

4) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служ-би щодо відповідності жилого будинку санітарним нормам.

Для обстеження стану будинків призначається комісія у складі: заступника голови місцевої державної адміністрації або іншого вико-навчого органу, начальника управління житлового господарства, представників органів управління у справах будівництва і архітекту-ри, органів санітарно-епідеміологічної служби, державного пожеж-ного нагляду, депутата місцевої ради, інженера житлово-експлуата-ційної організації та представника громадського будинкового коміте-ту. Комісія має право залучати фахівців проектних, науково-дослід-них інститутів тощо.

Вона складає акт обстеження будинку, перевіряє обгрунтова-ність висновків про неможливість або недоцільність капітального ре-монту. При вирішенні такого надзвичайно важливого питання, як визнання жилих будинків непридатними для проживання, дотри-мання вимог щодо такого складу комісії обов'язкове.

Комісія встановлює причини незадовільного стану жилого бу-динку і за наявності вини в цьому службових осіб ставить питання про притягнення їх до відповідальності. Якщо негативні фактори