Хутрова сировина на підприємства галузі надходить з таких джерел: хутпяну і шубну овчину, кролячі- шкурки постачають м'ясоком-бінати і райзаготконтори споживчої кооперації,хутро-мисливського промислу і звірівництва - держпромгоспи і звірівницькі господарства, хутрові бази , а каракуль і смушки - каракульські за-води. У даний час виробництво і поставки хутра перестали бути зба-лансованими, у галузі формуються нові напрями виробничих зв'язків.

Як сировина у хутровій промисловості використовується штучне хутро - текстильний виріб, який імітує натуральне хутро і відріз-няється високими теплоізоляційними і водовідштовхуючими властивостя-ми. Штучне хутро має різноманітне забарвлення і малюнок . Найширше поширенним е штучне хутро, що імітує натуральне хутро норки, куни-ці, андатри, єнота, ягнят каракульських овець. З штучного хутра виробляють одяг і головні убори. В Україні штучне хутро виробляють на Дарницькому шовкому комбінаті, у Київському виробничому трикотажному об'єднанні, і у Ясенях /Закарпатська область/

Для хутрового виробництва дореволюційного періоду характерними були вкрай низький ступінь промислового розвитку. Обробка хутра здійснювалась кустарним способом з застосуванням примітивної техно-логії, здебільшого вдома промислова артіль з пошиття кожухів. Після війни хутрові підприєм-ства у Харкові і Тисьмениці бути реконструйовані, здійснювалась ін-тенсифікація виробництва і перебудова його на новий асортимент ви-роблюваної продукції.

Попит на продукцію хутрової промисловості в Україні за рахунок власного виробництва не задовольняється, хоча обсяги випуску цієї" продукції зростають .

У хутровій промисловості перевезення масових видів сировини економічно вигідніше, ніж перевезеня готових виробів. Так, двох-вісний вагон вантажопідйомністю 20 т вміщує 3,5 тис. шт. сировини /овчини/масою 20т або 50 тис. кролячих шкурок /масою 15 т/ і всього 120 ящиків головних уборів вагою до 5 т, тобто вантажопід-йомність вагону при перевезенні сировини використовується відповід-но на 100% і 80%, а готової продукції - тільки на 25%. Споживання хутряних виробів, комірів і головних уборів в умовах України спос-терігається скрізь, тому підприємства галузі слід розміщувати рівномірно, наближаючи їх до районів концентрації населення. Це зумовлює врахування попиту населення щодо відповідного асортименту продук-ції, сприяє кращому збереженню якості виробів, а також економії на транспортних витратах. При цьому наявніть сировини, особливо при розміщенні овчинно-шубних заводів, і можливість вигідної його дос-тавки також є важливою умовою при розміщенні підприємств хутрової промисловості.

Розміщення підприємств галузі, яке складалось історично, наяв-ність водних і паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються з технологічною метою,також впливають на географію хутрової промис-ловості.

Хутрова промисловість представлена найбільшим у республіці Хар-ківським об'єднанням, що випускає вироби з овечих шкур, шкурок норки, песця, сріблясто-чорної лисиці, каракулю тощо. Другим за потужністю є Тисьменицьке /Івано-Франківська область/ виробниче хутрове об'єднання,де переробляються шкури кролика і ондатри. Шкурки кролика імітуються під куницю, норку, пижика. Промислова продукція підприємства - жіночі й дитячі хутряні пальта, шапки, безрукавки. Хутряні вироби Тисьмениці високо оцінено на міжнародній виставці в Бельгії. Працюють Одеська і Жмеринська хутрові фабрики. Овчинно-кожушні вироби виготовляє Житомирська хутрова (фабрика. Виробництво хутрових виробів є в Черчнігівській області, де розміщена Прилуцька фабрика головних уборів. Вироби з натурального хутра випускаються у Києві, у Жовтих Водах.

3.2.Сучасна географія швейного та хутряного виробництва

Найбільший об'єм швейного виробництва припадає на Південно-Західний район - 54,6%,де проживає 43,1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об'єднання "Україна" /жіночі пальта/, ім.Горького чоловічі костюми по ліцензії французької фірми "Вестра-Юніон"/, ім.Смирнова-Ласточкіна, об'єднання "Каштан" /чоловічі сорочки/, "Юність" /дитячий асортимент/, об'єднання "Спецодяг". Філіали та пошивочні цехи київським підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області - Білій Церкві, Макарові, інших. Якісну продукцію, що користується попитом покупців, випускають виробничі об'єднання "Маяк" /Львів/, "Трембіта" /Чернівці/, ім.Волдарського /Вінниця/, ''Зоря" /Дрогобич/, швейні фабрики у Тернополі, Рівному, Ужгороді, Івано-Франківську, Бердичеві, Кам'янець-Поділаському, інших містах.

Швейна промисловість недостатньо розвинута у Донецько-Придніп-. провському та Південному економічних районах де виробляеться відповідно 33,5% та 11,9% швейних виробів при питомій вазі населення -42.1% та 14,8%. Тут теж працюють великі швейні підприємства - Харківське виробниче об'єднання м.Тенякова, Дніпропетровська фабрика ім.Володарського, також у Луганську, Запоріжжі, Донецьку, Кірово-граді, Кременчуці, Полтаві, Сумах, але їхньої продукції недостатньо для .забезпечення попиту населення, особливо у Донбасі. Серед швейних підприємств Південного району найбільше - Одеське- виробниче об'єд-нання ім.Воровського, також - у. Миколаєві, Сімферополі, Херсоні. Як і в Донецько-Придніпровському районі швейна промисловість, недостатньо розвинута у містах та селищах районного рівня, тут також, треба розширити питому вагу виробів з літньо-курортного асортименту. Ринок швейних виробів України залишається ненасиченим,а з окремих видів гостродефіцитним, незважаючи на підвищення цін. Так ,ціни чор-ного ринку на одяг перевищують державні у середньому нз 70%, а з окремих видів у 2 - 3 рази. Тому перед швейною промислоятстю України ставиться завдання не зменшувати, незважаючи на порушення міждержавних господарських зв'язків, обсяги випуску продукції.

У територіальному аспекті розміщення хутрової промиловості мож-на оцінити