Україна як молода суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з іншими країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство.

Об’єктивними причинами, що передшкоджають нині входженню України як повноправного партнера у світове господарства, є низька конкурентноспроможність її продукції на світових ринках. З вітчизняних промислових товарів на ринках далекого заребіжжя може конкурувати не більше 1%. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам.

У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство в залежність від коливань кон’юктури світового ринку, а також збіднює галузеву структуру господорства.

На розвиток міжнародного поділу праці впливають географічні фактори, нерівномірність поділу природних ресурсів на земній кулі, в тому числі рослинного і тваринного світу, а також відмінності у кліматі та умовах для розвитку сільського господарства тощо.

В Україкі високий освітній рівень. Варто сказати, що вчені країни зробили третину відкриттів, запатентованихь у колишньому Союзі. Україна підтримує тісні контакти з ученими світу, бере активну участь у різноманітних програмах ООН, у підготовці національних кадрів.

Важливу роль відіграють прямі зв’язки підприємств і об’єднань, наприклад, у машинобудуванні, яке визначає якісну трансформацію виробничо-технічої бази всіх галузей наробного господарства на основі найновіших досягнень науки і техніки.

Україна в майбутньому може бути основним експортнром цукру, оскільки в 1990р. її частка у міжреспубліканському експорті становила 83%, макаронних виробів – 86%, солі – 80%, олії – 55%, кондитерських виробів – 52%, овочевих консервів – 46%, маргарину – 29%, борошна – 20%. У загальносоюзному фонді частка України була така: м’яса і м’ясопродуктів – 25%, молока і молочних продуктів – 21%, яєць і яйцепродуктів – 14%.

Основні споживачі тваринницької продукції – Росія, країни Закавказзя й Середньої Азії, макаронних виробів і борошна – Білорусь, Росія, країни Закавказзя і Середньої Азії; цукор вивозиться практично в усі країни СНД, олія – в Білорусь, держави Балтії.

Отже, Україна практично визначилася в спеціалізації виробництва і має широкий ринок збуту на Сході. Проте значно важче з непродовольчими товарами, які потрібнов значних кількостях завозити в Україну з Росії, Молдови, Узбекистану, Казахстану, країн Закавказзя, Балтії.

Найтісніші економічні зв’язки підтримує Україна з країнами Східної Європи, зокрема з Угорщиною та Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважає продукція галузей важкої індустрії: кокс, руда, сірка, чорні метали, устаткуваня для гірничодобувної і металургійної промисловості, сільськогосподарські машини тощо.

Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії та інші. Самородна сірка з України надходить до Чехії, Словаччини, ФРН, Угорщини, Румунії.

В сучасних умрвах економічні зв’язки України з країнами Східної Європи трохи послабилися, але в майбутньому, очевидно, вони розвиватимуться більш ефективно.

Україна бере участь в економічному співробітництві з промислово розвиненими країнами світу. Понад 20 країн отримують з України промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руди, кокс, чавун, прокат чорних металів, графіт, скло, штучні алмази, автонавантажувачі, а також цукор, льоноволокно, олію тощо.

В еконмічних зв’язках України із зарубіжними країнами використовується науково-технічне співробітництво. Донього належить торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом (“ноу-хау”) тощо. Науково-технічне співробітництво сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню найновіших технічних досягнень, раціональному використанню природних ресурсів, автоматизації і механізації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин.

Налагоджується прямі стосунки Міністерства сільського господарства і продовольства України із зарубіжними фірмами. Заслуговує уваги співробітництво з фірмою BASF (ФРН) у галузі впровадження інтенсивної технології виробництва сої на основі застосування хімічних препаратів фірми.

Отже, перебудова зовнішньоекономічної діяльності України значною мірою сприятиме її просуванню на світовий ринок та інтегруванню в міжнародну економіку.

Перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил України.

У перспективі стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу України буде системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон’юктуру внутрішнього і зовнішнього ринків. Передбачається продовжити будівництво об’єктів металургійного комплексу, спроможних збільшити експортний потенціал галузі. Поряд з цим очікується закриття нерентабельних виробництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізичного спрацьованого обладнання.

Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов’язані з підвищенням конкурентноспроможності продукції на основі зменшення енерго- та матеріалрємкості продукції, скорочення трудових витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомаї ваги галузей, що виробляють товари народного споживання. Потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення за рахунок цього якості машин, їх конкурентноздатності. Спеціалізацію і кооперування виробництва в машинабудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середені країни.

У перспективі з метою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі України поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилення державного регулювання щодо фінансового стану підпрємств.

Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращення зберігання сільськогосподарської продукції.

У перспективі вУкраїні передбачається створення потужного освітнього та наукового потенціалу на основі впровадження степеневої освіти та створення потужних регіональних навчальних закладів. Беде поступово реалізовуватись стратегія структурного реформування освіти, спрямованого на кадрове та наукове