Латинської Америки, також значно ди-ференційована. Цілком сталі транспорт-ні системи в північній та південній час-тиш континенту, тропічна Африка все ще залишається важкодоступним регіо-ном. У багатьох містах основою транс-портних зв'язків є річки або грунтові до-роги, залізниць мало або немає зовсім.
Морський транспорт за-безпечує 4/5 обсягу роботи транспорту світу за вантажооборотом і, отже, відіграє вагому роль у міжнародному поділі праці. Всі, навіть сухопутні країни, намагаються мати свій флот, а 2/3 його тоннажу зосереджено під пра-порами 10 країн. Серед них специфічне місце належить країнам «зручного» прапора. «Зручного», тому що там - пільговий режим оподаткуван-ня, дешева робоча сила, менші вимоги до техніки безпеки. Судновласники роз-винутих країн, користуючись цими пе-ревагами, приписують свої судна до портів країн зі «зручним» прапором для одержання прибутків. До таких країн належать, наприклад, Ліберія, Панама, Багамські Острови (Багами), Кіпр, Мальта, Філіппіни. Водночас є група держав, для яких послуги морського транспорту -значне джерело надходження валюти, наприклад, Греція, Норвегія, Сінгапур тощо.
Важлива особливість роботи морського транспорту полягає в тому, що Океан -єдиний простір: морські дороги в ньому практично безмежні. Однак, окремі аква-торії Світового океану далеко нерівнозначні для транспортних зв'язків. На форму-вання напрямів і інтенсивність використання морських шляхів впливають і гео-графічні чинники (конфігурація берегової лінії, кліматичні умови, наявність при-родних або штучних проходів тощо), а також розташування і господарська спе-цифіка територій, що відправляють та одержують вантажі, наявність оснащених портів тощо (мал. 31).
Провідну роль у світовому судноплавстві відіграє басейн Атлантичного океа-ни. Високий рівень розвитку країн по обидва боки Північної Атлантики і активні зовнішньоекономічні зв'язки держав Європи та Північної Америки визначили формування тут потужних потоків вантажів. Нині на Атлантичний океан припа-дає 1/2 (разом із Середземномор'ям майже 3/5) світових морських перевезень. Го-ловні шляхи зв'язують порти Європи і США, а також ідуть від портів Європи на південь до узбережжя Південної Америки та навколо Африки в Індійський океан і від портів США в зону Карибського моря і далі або в Тихий океан (через Па-намський канал) або в Південну Атлантику.
Інтенсивно використовується Середземне море, на берегах якого розташовані порти Південної Європи, Північної Африки і Близького Сходу. В Середземний басейн через Босфор і Дарданелли мають вихід і кораблі України.
На басейн Тихого океану припадає приблизно 1/4 світових морських переве-зень. Найгустіша мережа морських шляхів сполучає порти Японії, Республіки Ко-рея, Сінгапура, а також Китаю. Від узбережжя Східної Азії та Японії морські до-роги пролягають до портів США, Австралії, країн Південної Азії.
В Індійському океані, на який припадає менш як 1/6 перевезень, основними є шляхи транспортування нафти з Перської затоки в Європу та Японію і морські шляхи, що ідуть вздовж південного узбережжя Азії. ї
Повітряний транспорт має винятково велике значення в міжнарод-них пасажирських перевезеннях, а також у країнах з великою територією (Росія, США, Канада, Китай тощо). Особливо великий обсяг роботи виконують авіаком-панії США (1/2 пасажироперевезень і 1/3 вантажоперевезень світу), а також Росії, Японії, Великобританії, Франції, ФРН, Австралії, Канади. Сінгапура. Ме-режі авіаліній провідних авіафірм вкривають весь світ (мал. 32). Найбільші авіакомпанії - «Пан-Америкен» і «Дельта» (США), «Джал» (Японські авіалінії), «Бритіш Ейрвейзс» (Великобританія), «Ейр Франс» (Франція), «Люфтганза» (ФРН), «Сінгапур Ейрлайнзс» (Сінгапур), «Аерофлот» (Росія). Україна тільки не-давно з'явилася на світових авіалініях, та шляхи літаків фірм «Ейр Юкрейн» («Авіалінії України») та «Ейр Юкрейн Інтернешнл» («Міжнародні авіалінії Ук-раїни») пролягли вже в десятки країн світу.
