Зазначені вище сектори господарювання характеризують по-чатковий етап розвитку суспільства. В наступні періоди історич-ного розвитку людство значно ускладнило суспільні відносини. Воно пройшло стадії від доіндустріального суспільства до індуст-ріального та постіндустріального. Сьогодні домінує інформацій-на стадія розвитку суспільства, коли наука і розробка нових тех-нологій стають основними сферами діяльності людей.

Таким чином, людина є, з одного боку, активною продуктив-ною силою, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробни-цтво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого, — вона є. споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Як бачимо, населення і економіка являють собою певну єдність: людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей. Виходячи з того, що людина є основ-ним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чи-сельність населення та кваліфікація його працездатної частини є фактором, який обумовлює можливості економічного розвитку.

Зайнята в суспільному виробництві частина населення є най-більш активною продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина — на роз-виток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності населення позначаються як на споживчому попиті в ці-лому, так і на його структурі. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не функціонуватиме без населення.

При плануванні розвитку і розміщення виробництва та окре-мих галузей народного господарства практичне значення мають чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнен-ня. Але для ефективного функціонування народного господарст-ва з постійним зростанням продуктивності праці недостатньо кількісного виміру трудових ресурсів. Не менш важливим є їх якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підготовка, фізичний стан та ін. Для функціонування різних галу-зей народного господарства потрібні трудові ресурси лише пев-ної якості, в тому числі і певної статі. Існує цілий ряд галузей, де більш доцільним є використання праці чоловіків, а в інших — переважно жінок.

Але тісний зв'язок населення з економікою має місце не лише на стадії виробництва. Не менш тісним є їх зв'язок і на стадії споживання. Тут насамперед слід звернути увагу на те, що демо-графічна структура населення впливає на масштаби виробництва, структуру і якість товарів, призначених для споживання.

Споживання як важлива форма людської життєдіяльності та-кож має різноманітний вплив на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей народного господарства. Основні харак-теристики відтворення населення впливають в першу чергу на розміщення і рівень розвитку тих галузей, які виробляють продук-цію щоденного попиту, і насамперед продукти харчування. По-треби людей обумовлюють і розвиток галузей соціальної інфра-структури та сфери послуг.

Усі види людської діяльності — виробництво, споживання матеріальних благ та послуг, відтворення нових поколінь є, з од-ного боку, явищами соціального життя, що пов'язані з розвитком народного господарства, а з другого, — це є процеси власне жит-тєдіяльності людей. Тому таким складним, взаємообумовленим і нерозривним є зв'язок між населенням і розвитком територіаль-ної організації народного господарства. Лише на цій основі мож-лива побудова соціальне спрямованої ринкової економіки в сус-пільстві, де людина є творцем матеріальних і духовних благ.

Використана література:

Заставний Ф.Д. Географія України. – К., 1999.

Паламарчук та ін. Географія України. – К., 2000.

Розміщення продуктивних сил України / Під ред. Є.П.Качана. – К., 2001.

Ковалевський та ін. Розміщення продуктивних сил. – К., 2001.