той же час має пряме відношення до батька. Це тільки припущення...
використовуючи різні методи порівняльної антропології вчені дійшли до сенсаційних висновків, що кісткові рештки в місці поховань королівської сім’ї належать невідомим особам і ідентифікувати їх з першими ВІП-персонами Франції абсолютно неможливо. Вірогідно поховання було вандалічно знищене під час одної з багаточислених французький війн.
2. І хочу показати важливість порівняльної антропології на прикладі подорожі Тура Хеєрдала в Полінезію (група островів, розташованих на дуже широкому просторі Тихого океану). Багато вчених думають про Полінезійську расу людей яка збереглася до наших днів, як про ту, яка прийшла не з Південно-Східної Азії, а з’явилася оригінально на цих вулканічних та коралових островах. Але героїчна подорож п’яти норвезьких вчених на чолі з Туром Хеєрдалом на плоту „Кон-Тікі” влітку 1947 року змінило кут історії. Ця подорож була здійснена з Кальяо (Перу) до рифу Рарон між архіпелагом Туамоту та островом Таїті. Вони показали, що використовуючи навіть примітивні плоти є можливим почати подорож з Америки і досягти цих островів. Звичайно, це не протирічить теорії про Південно-Азіатське походження Полінезійської раси. Тому що їхня мовна група є ідентичною до Південно-Азіатського ареалу. Окрім племен Китаю, Південна Азія в ІІІ сторіччі також мала контакти з Полінезійською расою згідно до деяких гарно збережених джерел. Антропологи зазначають унікальне поєднання людей там, поєднання південних азіатів, американських індіанців і власне островітян. Це поєднання спостерігається в нетиповому волосяному покрові по всьому тілі, скулових кістках і співвідношенні між довжиною рук та загальним ростом.
В світлі географічної порівняльної антропології стало очевидна можливість трагсміграції американських індіанців на плотах до Полінезійських островів.
Коротко я хочу зробити важливі висновки з моєї дисертації на судово-медичну тему – гілки палеоантропології „Ідентифікація соматотипу за добре збереженою або частково збереженою ключицею”. На кожній рентгенограмі за допомогою перпендикулярних лінійок ми вимірювали 9 параметрів: вертикальні діаметри – це параметри, які ми вимірювали на рентгенограмі ключиці, укладеної на задню поверхню (Х6-Х9), сигітальні діаметри – це параметри нижньої поверхні ключиці (Х10 – Х13).
а - найбільша довжина ключиці (XI); г - сагітальний діаметр в проекції конусоподібного горбка (XI2);
б - сагітальний діаметр груднинного кінця (Х10); д - сагітальний діаметр надплечового кінця (13).
в - сагітальний діаметр тіла (XII);
а - вертикальний діаметр груднинного кінця (Х6);
б - вертикальний діаметр тіла (Х7);
в - вертикальний діаметр в проекції конусоподібного горбка (Х8);
г - вертикальний діаметр надплечового кінця (Х9).
Основні параметри:
І. найбільша ключична довжина – дистанція між найбільш віддаленими точками грудинного та плечового кінців (Х1).
ІІ. Вертикальний діаметр грудинного кінця - відстань між верхньою і нижньою поверхнями в районі грудинного кінця (Х6)
ІІІ. Вертикальний діаметр тіла ключиці – відстань між верхньою і нижньою поверхнями в середній частині ключного тіла (Х7)
IV. Вертикальний діаметр в області бугорка ключиці – відстань між верхньою і нижньою поверхнями відповідної частини ключиці (Х8).
V. Вертикальний діаметр надплечового кінця – відстань між верхньою і нижньою поверхнями надплечового кінця (Х9).
VІ. Сагітальний діаметр грудинного кінця – відстань між передніми і задніми поверхнями грудинного кінця (Х10).
VІІ. Сагітальний діаметр тіла ключиці – відстань між передніми і задніми поверхнями в середній частині тіла ключиці (Х11).
VІІІ. Сагітальний діаметр в зоні бугорка ключиці – відстань між передніми і задніми поверхнями цієї зони (Х12).
ІХ. Сагітальний діаметр надгрудинного кінця – відстань між передніми і задніми поверхнями надргудинного кінця (Х13).
На основі виміряних остионетричних параметрів ми оприділили чотири індекс групи:
І. Індекс поперечного перерізу грудинного кінця (Х2).
ІІ. Індекс поперечного перерізу ключичного кінця (Х3).
ІІІ. Індекс поперечного перерізу в зоні бугорка ключиці (Х4)
IV. Індекс поперечного перерізу надплечового кінця (Х5).
Ці індекси є результатом кореляції між вертикальними та сагітальними діаметрами у відповідних зонах ключиці. Індекс оприділення статі являє собою кореляцію ключичних параметрів між чоловіками та жінками.
Висновки: Ці індекси, використовуючи математичний аналіз – кореляційно-регресивні рівняння дають нам довжину тулуба, довжину тіла (тулуб плюс голова) та ширину плечей. Все це в свою чергу показує нам тип тіла – „брахі” – товстий і короткий тип тіла людини, „мезо” – середніх розмірів тіло, „доліхо” – високий та худорлявий тип. Ідентифікація статі доповнює картину.
Таким чином, маючи тільки добре збережену, або частково збережену ключичну кістку, ми можемо оприділяти стать і тип тіла загиблої людини. Це грає непересічну роль, як важливий фактор судової медицини у боротьбі проти криміналу і допомагає встановити справедливість під час експертиз.