Таблиця.2

Виробництво основних видів продукції тваринництва в Чернівецькій області.

Вид продукції | 1990 | 1995 | 2000 |

2000, % до

1990 1995

М’ясо у забійній вазі, тис. тонн | 81 | 47 | 29 | 35,8 61,7

Молоко, тис. тонн | 474 | 365 | 333 | 70,3 91,2

Вовна, тонн | 143 | 32 | 58 | 40,6 181,3

1.6. Тернопільська область.

Область поділяється на 16 районів, має 14 міст, 15 селищ міського типу.

Сільське господарство спеціалізується на розвитку зернового господарства, буряківнику і молочно-м'ясному тваринництві.

Основні культури – озима пшениця, ячмінь, зернобобові, кукурудза, гречка, просо, цукрові буряки, картопля, овочеві,кормові (горох, конюшина, люцерна). Розвинені садівництво і ягідництво.

Провідні галузі тваринництва – скотарство, свинарство; допоміжні – вівчарство, птахівництво, ставкове рибництво, бджільництво, конярство, звірівництво.

За обсягом валової продукції сільського господарства у 2000 році рослинництво складає 63,5, тваринництво – 37,5%.

Структурна перебудова у сільському господарству привела до зменшення виробництва у всіх ланках його господарювання. За період 1990-1999 рр. відбулось абсолютне скорочення валової продукції галузі по всіх категоріях господарств: у 2000р. її рівень становив всього 52,9% від 19990 року. в 2000 році намітилась тенденція до її незначного росту і регіон за валовою продукцією на одного працюючого перейшов з 24-го (1998р.) на 18-те місце серед регіонів України.

Основними виробниками продукції сільського господарства стали господарства населення (питома вага яких у загальному обсязі валової продукції, починаючи з 1990 року постійно зростає: 1990р – 37%, 1991 – 43,1%, 1995р. – 50,9%, 1996р. – 59,2%, 1997р. – 60,2%, 1999р. – 69,9%, 2000р. – 76,1%.

Кризові явища в економіці позначалися на усіх показниках виробництва продукції рослинництва ( за винятком овочівництва та картоплярства) і тваринництва

Однією з важливих причин зниження показників економічної ефективності підприємств сільського господарства в умовах ринкових відносин є відсутність господарського механізму в його організації, а також непомірно висока вартість послуг. Надзвичайно великий негативний вплив має зменшення виробництва засобів виробництва для сільського господарства, а отже, й пропозиції промислових засобів виробництва і предметів праці.

1.7. Львівська область

Основними напрями у сільському господарстві області - це тваринництво і рослинництво. Прерогативним в галузі рослинництва є вирощування зернових культур, цукрових буряків, картоплі, льону-довгунця.

Основні напрями виробництва в галузі тваринництва виробництво м'яса всіх видів, молока, яєць.

Площа сільськогосподарських угідь становить - 1275.5 тис. га, з них: 840.2 тис. га рілля, 251.3 тис. га пасовища, 152.4 тис. га сіножаті.

На 1 січня 2001 року загалом в області нараховувалось:

565,7 тис. голів великої рогатої худоби (ВРХ), у тому числі 336,9 тис. голів корів,

260,8 тис. голів свиней,

33,5 тис. голів овець та кіз,

6,3 млн. голів птиці.

У 2000 році забезпечено приріст виробництва в тваринництві, але обсяги його залишаються незначними. Порівняно з 1999 роком зросло виробництво в господарствах населення, в той же час у сільськогосподарських підприємствах значно скоротилось, що зумовлене скороченням поголів'я худоби і птиці, а також низькою їх продуктивністю.

Господарства області утримували в основному незначну кількість худоби. Так, на 1 січня 2001 року більше 200 голів в одному сільськогосподарському підприємстві нараховувалось лише у:

155 господарствах (20% загальної кількості), що утримували ВРХ;

37 господарствах (5,5%),    корови);

16 господарствах (3,4%),    свині).

Середній надій молока від однієї корови, наявної на початок 2001 року, загалом по області - 3132 кг, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах (включаючи фермерські) - 1913 кг, у господарствах населення - 3273 кг.

Розділ ІІ. Аналіз сучасного рівня розвитку м’ясопромислового та молокопромислового спеціалізованого АПК Західного регіону.

2.1. Перспективи розвитку молокопромислового спеціалізованого АПК Західного регіону.

Рівень виробництва молока залежить від наявності поголів’я корів та їхньої продуктивності. Кількість цих тварин у господарствах Західного регіону (всі категорії) зменшилася від 3232,9 тис. в 1990 році до 1931,6 тис. у 2001-му. Особливо скоротилося поголів’я в сільськогосподарських підприємствах зони – від 2401,8 тис. до 818,9 тис. за аналізований період (у 2,9 рази). Збільшення кількості корів у господарствах населення від 828,1 тис. у 1990 році до 1112,7 тис. в 2001-му, або на 34,3 %, не компенсувало втрат, що мали місце у сільськогосподарських підприємствах.

У підвищенні молочної продуктивності худоби, збільшенні обсягів виробництва продукції та зростанні її економічної ефективності важливу роль відіграє цілеспрямована селекційно-племінна робота. Для формування власної селекційної бази голштинської породи в областях створюють стада–репродуктори цієї породи на базі поголів’я тварин канадської та німецької селекцій.

Чорно–ряба порода характеризується високою молочною продуктивністю, доброю оплатою корму молоком, інтенсивною енергією росту. Схрещування її з чорно-рябими голштинами забезпечує підвищення продуктивності вітчизняного поголів’я. Порода максимально відселекцінована за надоєм, добре споживає об’ємисті корми, швидко нарощує масу в сухостійний період. Так у ПЗ “Маяк” Рівненської області від корів чорно-рябої породи надоїли в середньому 5025 кг молока за лактацію; в ДПЗ “Україна” Черкаського району – 4375, а в ДПЗ “Велика Бурімка” Чорнобаївського району – 6906 кг. Водночас при кровності голштинської породи у ДПЗ “Христинівське” Христинівського району в середньому від корови за третю лактацію одержано 6228 кг молока, ДППЗ “Коробівський” Золотоніського району – 5626, ПЗ АФ “Яснозір’я” Черкаського району