Волинська | 2,1 | 0,1 | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 0,6

Дніпропетровська | 3,4 | 0,1 | 1,1 | 1,5 | 1,8 | 1,6

Донецька | 5,4 | 0,4 | 1,7 | 2,1 | 2,3 | 0,8

Житомирська | 3,3 | 0,3 | 1,3 | 0,6 | 1.2 | 1.2

Закарпатська | 2,5 | 0,2 | 0,9 | 0,5 | 0,8 | 1.1

Запорізька | 2,1 | 0,1 | 0,5 | 0,6 | 0,7 | 0,6

Івано-Франківська | 6.2 | 0,6 | 2,2 | 1.2 | 2,3 | 2,3

Київська (без Києва) | 2,3 | 0.2 | 0,8 | 0,6 | 1,0 | 0,7

Кіровоградська | 2,1 | 0.2 | 0.8 | 0.5 | 0,7 | 0,8

Луганська | 2,2 | 0,1 | 0,7 | 0,9 | 0,8 | 0,5

Львівська | 7,1 | 0.6 | 2.6 | 2,8 | 2,2 | 0,9

Миколаївська | 1,8 | 0,1 | 0,5 | 0,7 | 0,6 | 0,4

Одеська | 2,8 | 0,1 | 0,6 | 1,1 | 1.0 | 0,6

Полтавська | 2,5 | 0,1 | 0,8 | 0,9 | 0,9 | 0,6

Рівненська | 2,6 | 0,2 | 0,9 | 0,8 | 0,7 | 1,0

Сумська | 2,0 | 1,0 | 0,6 | 0,5 | 0,8 | 0,7

Тернопільська | 4,1 | 0,3 | 1.7 | 1.6 | 1,6 | 1.9

Харківська | 1.0 | 0,0 | 0,2 | 1,6 | 0,2 | 0.1

Херсонська | 1.9 | 0,1 | 0,5 | 0,6 | 0,8 | 0,5

Черкаська | 1,0 | 0,1 | 0.3 | 0,3 | 0,5 | 0,1

Хмельницька | 3,4 | 0,3 | 1,1 | 0,9 | 0,3 | 1,1

Чернівецька | 1,1 | 0,1 | 0,3 | 0,3 | 0,4 | 0,4

Чернігівська | 1,9 | 0,2 | 0,6 | 0.4 | 0,7 | 0,8

Київ | 3,2 | 0,1 | 0,6 | 2,2 | 0,8 | 0,2

Не сформовано активної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації незайнятого населення. Регіональні служби зайнятості не проявляють належної уваги до створення нових робочих місць, до організації рекламно-пропагандистської та інформаційно-виховної роботи серед населення щодо вибору професій, соціального захисту, проведення профконсультацій і профорієнтації, організації професійного навчання тощо. Правда, вже нагромаджено певний досвід у розробці пакетів науково-методичних, організа-ційних матеріалів щодо планування, створення відповідних інформаційних банків, організації роботи окремих підрозділів центрів зайнятості на рівні областей, міст, районів; організації профорієнтаційної роботи і професійного навчання, взаємовідносин із підприємствами, організаціями, установами і навчальними закладами, здійсненню заходів соціального захисту безробітних тощо. За даними статистичної звітності на 1 січня 1995 року, найбільшу частину (42,8%) безробітних складали особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, пере профілюванням підприємств (установ, організацій) або із скороченням чисельності зайнятих. Серед безробітних переважали жінки — 84,1% загальної чисельності. Це свідчить про те, що жінок частіше звільняють і їм важче працевлаштуватися, тобто жінки зазнають дискримінації на ринку праці. Незважаючи на те, що тривалість отримання допомоги безробітними чоловіками була в середньому менша, ніж у жінок, середній розмір допомоги, сплаченої їм за весь час незайнятості, значно перевищував аналогічний показник у жінок. Отже, чоловіки мають перевагу перед жінками, навіть перебуваючи у стані безробіття. Занепокоєння викликає те, що на початок 1995 р. четверту частину зареєстрованих безробітних складала молодь віком до 29 років. Більшість безробітних мали високий рівень освіти. Серед них є випускники середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, які не змогли працевлаштуватися після їх закінчення. Згідно з оцінками фахівців, протягом 1993-1995 рр. найімовірніше збереження описаного стану українського ринку праці, тобто існування високого рівня прихованого безробіття (приблизно 20% зайнятих). Можливе й масштабне відкрите безробіття. До цього повинні бути готові як державні органи, так і широка громадськість. У даних умовах набуває значення роль профспілок. Вони повинні по можливості протидіяти закриттю підприємств, захищати інтереси працівників (особливо жінок), не допускаючи погіршення умов праці та її реальної оплати; брати участь в організації перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників під час структурної перебудови виробництва; створювати фонди для підтримки своїх членів на випадок їх звільнення у зв'язку з закриттям підприємства або скорочення чисельності працівників; сприяти організації громадських робіт. Наведені факти і міркування свідчать про те, що, по-перше, ринок праці в Україні формується повільно. Пояснюється це насамперед еволюцією форм власності, в'ялим розвитком приватного підприємництва та іншими гальмівними чинниками. По-друге, існують всі підстави для того, щоб передбачити масштабне безробіття в перспективі, для зменшення якого необхідна досконало розроблена державна соціальна політика.

4. Соціальний захист населення

Відтворення трудового потенціалу, його зайнятість, ринок праці тісно переплітаються з поняттям соціального захисту населення. Як правило, термін "соціальний захист населення" використовується для політичних спекуляцій без належного його розуміння при поверхневому баченні соціально-економічних явищ і процесів. Найчастіше під соціальним захистом людей розуміють допомогу знедоленим, бідним, пенсіонерам і т.п. На перший погляд, це справедливо, але доволі спрощено, оскільки проблема соціального захисту стосується усіх категорій населення. Якщо трактувати трудовий потенціал держави з суспільних позицій, дбати про його кількісні та якісні виміри в контексті майбутнього нації, то потрібно соціальний захист населення трактувати розширено, тобто враховувати всі його соціальні верстви і групи. Адже тільки у цілісній їх взаємодії відтворення трудового потенціалу населення матиме сприятливі умови. Досі головним джерелом існування більшості зайнятого населення є праця на державних