План

Вступ.

1. Формування поняття „чинники РПС”.

2. Систематизація чинників РПС.

3. Оцінка впливу основних чинників на розміщення сучасного виробництва.

Висновок.

Використана література.

Вступ

Сім років Україна виступає на світовій арені, як незалежна європейська країна. Молода держава отримала у спадок громіздку і неефективну постачальну структуру основних виробничих фондів, вичерпання і збідненість доступних родовищ корисних копалин, деградацію трудового і творчого потенціалу кадрів та депресійну корозію в суспільстві. РПС України. Навчальний посібник для самостійного вивчення за ред. С.І.Дорогунцова

Народне господарство переживає затяжну економічну кризу, що викликана не тільки труднощами постколоніального розвитку і втратою переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової, а й наслідком некомпетентності керівництва та відсутністю цілісної програми стабілізації виробництва яка б відзначалася комплексністю заходів на мікро і макроекономічних рівнях.

Щоб стати рівноправним і рівно спроможним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції та раціоналізації України необхідно:

- докорінно перетворити або створити нову економічну систему перейшовши перехідний стабілізаційний період, подолавши спочатку кризу економіки;

- відкритись зовнішньому світові, усунувши бар’єри, що, гальмують торгівельних, науково-технічних і культурних зв’язків з іншими країнами;

- налагодити і зробити активними взаємовигідні економічні зв’язки, насамперед з країнами-партнерами.

Інакше кажучи в Україні має бути створена економічна структура, сумісна з західноєвропейською, здатна функціонувати в одній системі координат.

Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили.

Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління.

Розглядаючи РПС України, то, з одного боку, Україна – одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За обсягом промислового й сільськогосподарського виробництва всередині 80-х років її можна було порівнювати з Францією, Великобританією, Італією. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. У нас є висококваліфіковані наукові й виробничі кадри. З іншого боку, продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природній приріст населення. Причини такого стану мають соціально-економічний характер, що, загалом беручи, виходить за межі курсу РПС.

1. Формування поняття „чинники РПС”

За умов становлення і розвитку ринкових відносин проступають певні закономірності у розміщенні продуктивних сил, які формуються в результаті взаємодії законів суспільного розвитку в просторово-часовому зрізі: РПС. Навчальний посібник. За ред. В.В.Ковалевського – К.: Знання, 1998

- доцільне, найефективніше розміщення виробництва; комплексний розвиток господарства регіонів; раціональний територіальний розподіл праці між регіонами і в межах їх територій;

- вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку регіонів.

Під раціональним, ефективним розміщенням виробництва розуміється всебічна економія витрат на виробництво продукції. Насамперед мається на увазі врахування всіх складових виробництва та споживання продукції, мінімізація витрат, пов'язаних із видобуванням, переробкою та використанням сировинної бази, з використанням трудового потенціалу регіону, енергетичними та транспортними витратами, наближенням до максимально об'ємних ринків збуту продукції. Особливо важливим тут постає питання комплексного і повного циклу виробництва.

Комплексний розвиток господарства регіонів ґрунтується на поєднанні існуючої бази галузей ринкової спеціалізації та новітніх потреб провідних галузей виробництва та інфраструктури, в основі яких враховується природно-ресурсний та демографічний потенціал регіону.

Необхідною умовою ефективного розміщення виробництва в умовах ринкової економіки є раціональний територіальний поділ праці між регіонами і в межах їх територій. Маючи різні за обсягом та рівнем розвитку економічні, природно-ресурсні та історичні умов й особливості, кожен регіон може формувати свою ринкову спеціалізацію економіки завдяки економічним зв'язкам завойовувати ринки збуту. Територіальний розподіл праці та раціональна ринкова спеціалізація регіонів за організації ефективних економічних зв’язків між регіонами сприятимуть підвищенню рівня економічного розвитку, необхідному розширенню виробництва, підвищенню його ефективності.

За умови забезпечення ефективного розвитку економіки в обстановці формування ринкових відносин обов'язково знаходить своє втілення одна з найважливіших закономірностей - вирівнювання ступенів економічного і соціального розвитку регіонів, яка є важливим чинником прискорення темпів розвитку не тільки відсталих територій, але й країни загалом.

Концепція чинників розміщення продуктивних сил належить до фундаментальних у системі наук про територіальну їх організацію. Отже, не випадково, що література з цієї проблеми тією чи іншою мірою присвячена дослідженню чинників розміщення.

Між конкретним економічним об'єктом і місцем його розташування існують певна взаємозалежність та взаємозв'язок. Тому на вибір місця, району, майданчика розміщення впливають, з одного боку, особливості самого об'єкта, а з іншого — специфічні умови території, де він розміщений або може розміщуватися і розвиватися.

Однак чіткості у визначенні поняття «чинники розміщення» ще не досягнуто. На нашу думку, найповніше сутність цієї складної економічної категорії можна подати так. Чинники розміщення продуктивних сил — це сукупність численних різноякісних умов, ресурсів, передумов, потрібних для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого соціально-економічного об'єкта з урахуванням його особливостей, виробничих критеріїв і поставленої мети.

Сукупність чинників утворює своєрідний механізм, необхідний для «запуску» процесу розміщення. Чинники регулюють кількісні та якісні характеристики розміщення усіх конкретних видів людської діяльності та мають вирішальний вплив на цей процес.

Якщо територіальний поділ праці пояснює загальний механізм розміщення продуктивних сил у межах певної соціально-економічної системи,