та комплексності прийнятих рішень щодо розміщення продуктивних сил.
У ролі особливого специфічного чинника розміщення продуктивних сил виступає нині людський чинник. Це єдиний «одушевлений» компонент у сукупності чинників, що розглядалися. Найважливішою ознакою суспільного життя має стати націленість дії всіх чинників, які визначають розміщення продуктивних сил, на забезпечення інтересів людини. Це поняття містить концентровану, комплексну характеристику сучасної людини — головної продуктивної сили (працівника), споживача, рушійної сили не тільки в економіці, а й у соціальній, політичній, духовній сферах суспільства, і нарешті, особистості.
Людина та її інтереси мають бути головним чинником розміщення виробництва. Адже людський чинник поновлюваний і, що є найголовнішим, удосконалюваний ресурс. А такі категорії, як компетентність, відповідальність, кваліфікація, утворюють так звані безкапітальні чинники економічного розвитку і розміщення продуктивних сил.
Науково-технічний прогрес. Всебічне використання його досягнень, розвиток на їх основі нових галузей і вдосконалення наявних традиційних зумовлює зміни у структурі суспільного господарства, зрушення у розміщенні окремих виробництв. Розвиток науково-технічного прогресу характеризується повсюдністю поширення, тобто за своєю сутністю розвиток науки та техніки екстериторіальний, всеохоплюючий і має всебічний вплив на життєдіяльність людей.
Важливою особливістю науково-технічного прогресу є й те, що він впливає на процес розміщення продуктивних сил не безпосередньо, а опосередковано, через інші чинники, видозмінюючи, трансформуючи їх. Саме під його дією відбувається переоцінка значимості традиційних чинників, що визначають розміщення виробництва. Наприклад, послаблюється вплив природних ресурсів і умов, транспорту тощо. Водночас посилюється значення такого чинника, як захист природного середовища. Науково-технічний прогрес є однією з головних причин зростання потреби у висококваліфікованій робочій силі.
Висновок
Правила розміщення продуктивних сил знаходить своє відображення і втілення на базі вивчення і використання досвіду і моделей розвитку ринкової економіки в окремих країнах. Нинішній рівень переходу до ринкових відносин дозволяє виділити в сучасному розміщенні продуктивних сил такі принципи: Чернюк Л.Г., Кленовий Д.В.. РПС України. – К.: „Знання”, 2003
- наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії, районів споживання;
- першочергове освоєння і комплексне використання найефективніших видів природних ресурсів; оздоровлення екологічної ситуації, вжиття ефективних заходів для охорони природи і раціонального природокористування;
- використання економічних переваг міжнародного поділу праці, поновлення і розвиток економічних зв'язків із країнами близького й далекого зарубіжжя.
Наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії до районів споживання дозволяє розв'язати такі проблеми, як скорочення і ліквідація далеких, нераціональних перевезень, зниження витрат на всіх стадіях виробництва, підвищення економічної ефективності. Особливо важливе наближення енергомістких виробництв до джерел палива й енергії, наприклад, кольорової металургії (виробництва алюмінію, магнію) або галузей хімічної промисловості. До осередків сировини тяжіють матеріаломісткі виробництва - чорна металургія, важке машинобудування. Виробництво продукції галузей легкої та харчової промисловості приурочується до районів споживання, а наукомісткі галузі зосереджуються в районах, забезпечених трудовими ресурсами.
Для успішного і, головне, швидкого просування країни шляхом ринкових реформ особливо важливе значення має принцип першочергового освоєння і комплексного використання найефективніших видів природних ресурсів.
Отже, раціональна й ефективна територіальна організація продуктивних сил країни має базуватися на науково обгрунтованому врахуванні не окремих умов і чинників, а всієї їх сукупності. Важливого значення у зв'язку з цим набуває організація служби відстеження (моніторингу) за різними чинниками, що впливають на розміщення виробництва. Розміщення продуктивних сил має постійно коригуватися відповідно до зміни умов і нових вимог практики.
Використана література
1. РПС України. Навчальний посібник для самостійного вивчення за ред. С.І.Дорогунцова.
2. РПС України. За ред. Є.П.Качана. –К. „Вища школа”, 1997р.
3. РПС. Навчальний посібник. За ред. В.В.Ковалевського – К.: Знання, 1998.
4. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). – К.: Європейський університет, 2002.
5. Соціально-економічна географія України. За ред. О.І.Шаблія. Львів „Світ”, 2000.
6. Стеченко Д.М. РПС та регіоналістика. – К.: Знання, 2002.
7. Чернюк Л.Г., Кленовий Д.В.. РПС України. – К.: „Знання”, 2003.
8. Чернюк Л.Г., Кленовий Д.В. Продуктивні сили економічних регіонів України. – К.: „Либідь”, 2003.