Рятуючись від розправи, жителі Жабйого і навколишніх сіл тікали в гори, за кордон, ховалися в лісах. Але боротьби не припиняли. Під час підготовки до виборів у польський сенат і сейм (1922 рік) жителі Жабйого збиралися групами й відверто заявляли, що не будуть брати участі у виборах. Це дуже налякало місцеві власті. Повітовий староста Сєкірський у донесенні Станіславському воєводству писав про «кончу потребу зміцнити пости Косівського повіту 10—15 солдатами», а в Жаб'є просив надіслати «хоч би 20, які могли б забезпечити належний спокій і належно висліджувати джерела агітації й агітаторів». Проте більшість жителів села не взяла участі у виборах: з 314 виборців голосувало лише 59.

Розлючені жандарми вчинили жорстоку розправу над революційно настроєними селянами Жабйого.

Поліцейсько-жандармський терор тривав і в наступні роки. Як повідомляла 27 червня 1926 року газета «Діло», в червні поліцаї вбили у Жабйому молодого селянина І. Керонюка, а ще кількох селян заарештували і тяжко побили. Ці події відбилися в гуцульських піснях. Оспівуючи свою гірку долю, народ, проте, висловлював віру в краще майбутнє, у близьке возз'єднання з Радянською Україною:

Україно, люба ненько, що тобі здається —

Сидить ворог в твоїй хаті, ще й з тебе смісться.

Хай сміється, хай радіє, довго вже не буде—

Наша славна Україна возз'єднана буде.

У Жабйому майже не було освітніх закладів. У школі навчали лише польською мовою. З 1890 по 1930 рік відкрито тільки одну рільничу школу.

Голод, хвороби були постійними супутниками селян. Уряд буржуазної Польщі зовсім не дбав про охорону здоров'я трудящих. Смертність населення, особливо серед дітей, була надзвичайно високою. У 1927 —1928 pp. майже половина дітей вмирала, не доживши року.

19 червня 1932 року газета «Сель-Роб» надрукувала сповнений відчаю лист меш-канців Жабйого. «Ми, підписані мешканці села Жабйого Косівського повіту, — писали селяни, — виживали до цього часу з заробітків при складанні дерева. Жінки ваші й діти працювали за кисле молоко у сільських багатіїв. Але як робота припинилась, нам вибила чорна година... Нині прийдеться ги-нути голодною смертю. Кличемо до подільських братів, рятуйте нас перед голодною загибеллю. 800 родин у Жабйому попухли з голоду». 20 лютого 1938 року прогресивна газета «Селянські вісті» писала, що трудящі гуцули, приречені на безпросвітну темряву, мучились у курних колибах, ділили через свої нестатки сірник на чотири частини, їх кістки перемерзали від лютих морозів, хоча жили вони серед моря карпатських лісів.

Про неймовірно тяжке життя трудящих гуцулів під владою панської Польщі з великою художньою силою розповідається в народній «Гуцульській пісні».

Але ніякі тортури не змогли залякати народ, який прагнув до волі. Успіхи будівництва соціалізму на Радянській Україні запалювали трудящих на боротьбу. Ленінські ідеї несла в маси КПЗУ. Місцевий осередок КПЗУ був створений у Жабйому в 1924 році за ініціативою активного діяча партії Созонта Васильовича Букатчука. Очолював його І. Д. Волинюк. Члени осередку жителі села Ю. Г. Раховський, П. Храпчук, В. Д. Волинюк, Ф. І. Ласкурійчук, Е. М. Тайк розповідали про життя трудящих на Радянській Україні, читали заборонену літературу, зокрема газету «Правда» (її І. Д. Волинюк приносив із села Кобаків від С. В. Букатчука), газети «Селянські вісті», «Громадський голос», «Сель-Роб» та ін., журнал «Світло», про який згадує косівський повітовий староста в донесенні Станіславському воєводству. І. Д. Волинюк, розповідаючи в газеті «Селянські вісті» від 20 лютого 1938 року про надзвичайно тяжке становище гуцульського населення, закликав боротьбою «здобувати собі кращу долю, а не слухати «самостійників» українського буржуазного націоналізму та їм подібних».

Вірного сина народу, відданого комуніста І. Д. Волинюка обрали трудящі Жабйого головою народного комітету у вересневі дні 1939 року, після вступу в село радянських воїнів-визволителів. Народний комітет підтримував належний порядок, вів роботу по підготовці виборів до Народних Зборів. І. Д. Волинюк і Ю. Г. Раховський представляли Гуцульщину на Народних Зборах, які відбулися 26—28 жовтня 1939 року у Львові, пізніше — на сесіях Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР.

З перших днів визволення органи народної влади здійснили ряд важливих заходів, спрямованих на піднесення економіки, матеріального добробуту трудящих, їх культурного рівня. В Жабйому створено лісопункт, збудовано маслозавод, засновано артіль художніх виробів «Радянська Гуцульщина», промкомбінат, шевську артіль, відкрито семирічну й 5 початкових шкіл, споруджено поліклініку, лікарню на 35 ліжок, кінотеатр. У лютому 1940 року Жаб'є стало районним центром.

У вересні 1939 року в Жабйому створена сільська комсомольська організація. Першими комсомольцями стали П. М. Дрислюк, Г. В. Луцюк, Д. Д. Храпчук, Є. М. Зуб'юк, В. О. Зузяк. Комсомольці були надійними помічниками партійної організації. Вони залучали молодь села до участі в перших суботниках по будівництву школи, кінотеатру, лікарні, в проведенні першої радянської весняної сівби, вели агітмасову роботу, брали безпосередню участь у ліквідації неписьменності серед населення.

У травні 1941 року вийшов перший номер районної газети «Прикарпатська правда», на сторінках якої висвітлювалось життя трудящих Жабйого і району в перші роки Радянської влади. Тоді ж 42 сім'ї селян-бідняків села об'єдналися в колгосп «Червоний прикордонник». В травні 1941 року в Жабйому відкрито пам'ятник В. І. Леніну.

29 червня 1941 року до села вдерлися фашистські загарбники. Разом з українськими буржуазними націоналістами окупанти розпочали розправу над трудящими.