Трудящі села вели боротьбу проти фашистських загарбників і українських буржуазних націоналістів. Радянські патріоти Жабйого знищили начальника т. зв. української поліції. Гуцули допомагали партизанському з'єднанню під командуванням G. А. Ковпака. Житель Жабйого Д. П. Самокіщук був провідником у ковпаківців влітку 1943 року. Пізніше, в 1944—1946 pp., Д. П. Самокіщук очолював групу активістів по боротьбі з українськими буржуазними націоналістами.

З квітня до осені 1944 року точилися жорстокі бої за Жаб'є. Лише у вересні село було остаточно визволене від гітлерівських загарбників. Під час боїв загинули понад 100 офіцерів і солдатів Червоної Армії. Вдячні жителі села свято бережуть дві братські могили героїв-визволителів, де встановлені пам'ятники.

Жахливу картину являло визволене Жаб'є. Німецько-фашистські окупанти та українські буржуазні націоналісти спалили майже всі будинки, лікарню, зруйнували мости, лісопильний завод, електростанцію, кінотеатр і навіть церкву — культурно-історичну пам'ятку XVII століття.

22 жовтня 1944 року відбулися перші районні збори трудящих. Вони прийняли рішення щодо відбудови зруйнованого фашистами господарства, налагодження медичного й культурного обслуговування населення, радіофікації села, поліпшення матеріального забезпечення. Пленум райкому партії, що відбувся 9 грудня 1944 року, обрав першим секретарем райкому Я. І. Береста. Головою райвиконкому став М. А. Мовчан, першим секретарем райкому комсомолу — Г. Г. Середа.

Під керівництвом районної партійної організації розгорнулася діяльна робота по відбудові зруйнованого народного господарства й культури. Велику допомогу в цій справі подали обласні організації. У травні 1945 року обком партії та облвиконком прийняли постанову про електрифікацію Жабйого. Невдовзі відновили свою діяльність лісопильний завод (пізніше об'єднаний з дрібними промисловими підприємствами і реорганізований в артіль «Вільна Гуцульщина»), колгосп, було відкрито семирічну й дві початкові школи, за парти сіли всі діти шкільного віку. Запрацювали лікарня, аптека, ряд соціально-побутових закладів; створено Гуцульський ансамбль пісні й танцю. Під керівництвом комсомольця Т. Данчука 30 аматорів розвивали свої художні здібності. Ансамбль виступав з кон-цертами в селах свого району, в обласному центрі — місті Станіславі, а також у Києві.

Та мирній творчій праці перешкоджали банди оунівців, здійснюючи диверсії, залякуючи й тероризуючи населення. Вони підірвали приміщення Жаб'ївської сільської Ради, спалили електростанцію, систематично псували телефонний зв'язок та лінії електропередач, грабували, вбивали радянських і партійних активістів, колгоспників. Від рук українських буржуазних націоналістів загинули колишній голова сільської Ради В. Д. Волинюк разом з матір'ю і сином, перший голова колгоспу В. І. Ілюк та його дружина, бригадир колгоспу І. Г. Чупринчук, доярка Додюк, активістка П. Т. Стефурак, її брати Іван і Дмитро, вчитель Леонід Брелінський, його дружина Марія Василівна, син Ярослав та ін. Бандити вбили також активних учасників Гуцульського ансамблю пісні й танцю Михайла Сорука, Михайла Комана, Миколу Юсипчука.

Однак нове життя перемагало. В лютому 1948 року вЖабйому створено територіальну партійну організацію, в листопаді — колгоспну первинну партійну організацію, секретарем якої обрано О. О. Морощука. Комсомольську організацію колгоспу очолював М. Г. Федорчук. Комуністи й комсомольці проводили значну роботу по зміцненню економіки колгоспу, поліпшенню трудової дисципліни, працювали пропагандистами й агітаторами.

Колгосп дістав допомогу від держави: мінеральні добрива, посівний матеріал, сільськогосподарський інвентар, кредит на капітальне будівництво. Для окремих колгоспників збудували хати. Члени артілі активно взялися будувати нове життя, успішно завершили осінню сівбу 1948 року.

У 1949 році колгосп названо ім'ям письменника М. Коцюбинського. З 1953 року він спеціалізується як тваринницьке господарство. За 5 років в артілі в 6,4 раза збільшилася кількість поголів'я великої рогатої худоби, виробництво молока зросло в 16 разів, м'яса і вовни — в 11 разів. Громадська худоба утримується в добрих приміщеннях. Електрифікація й механізація трудомістких процесів на фермі, здійснені з допомогою Жаб'ївської машинно-тваринницької станції, значно полегшили труд тваринників, сприяли підвищенню продуктивності праці, досягненню високих надоїв молока.

Багато років працювала дояркою Г. Ю. Кермощук, яка прийшла на ферму після закінчення семирічної школи. Тут вона вступила у комсомол, стала членом КПРС. Невтомна трудівниця добивається високих показників у роботі: 1958 року вона надоїла по 4482 кг молока від кожної корови. За самовіддану працю Г. Ю. Кермощук була відзначена високою урядовою нагородою — орденом Трудового Червоного Прапора.

Серед передовиків колгоспного виробництва можна назвати доярок членів КПРС М. І. Кузьменюк і О. І. Спінзак, чабана М. Ю. Мойсюка, які добиваються найвищих у колгоспі надоїв молока, приросту овець і настригу вовни, ланкову Г. В. Марійчук, яка у 1969 році зібрала по 504 цнт буряків та по 440 цнт зеленої маси кукурудзи, по 172 цнт картоплі з гектара.

Велику роль у піднесенні сільськогосподарського виробництва відіграє техніка, яку постачає колгоспові держава.

Розвивається в районі місцева промисловість. У 1953 році в селі був створений лісокомбінат, у 1956 — харчовий і побутовий комбінати. У 1969 році на промислових підприємствах та в установах Верховини працювало 2750 робітників та службовців, у т. ч. 1630 місцевих жителів.

Найбільше підприємство селища — Верховинський лісокомбінат. Він має свою електростанцію потужністю 600 квт і 14 малогабаритних електростанцій для обслуговування лісопунктів, 78 вантажних автомобілів, 29 тракторів, 8 трелювальних лебідок, 2 автогрейдери. В де ревообробному цеху працює 81 верстат, 3 лісопильні рами та інша техніка.

Складну техніку й виробничі процеси вдосконалюють раціоналізатори комбінату, зокрема комуністи М. Д. Акуленко, О. М. Максимов, І. Я. Москалик. Лише 1968 року від впровадження у виробництво 34