Розробка структури залікового кредиту курсу «Теорія автоматичного управління»

Зміст

Вступ

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

1.1 Мета вивчення дисципліни

1.2 Завдання вивчення дисципліни

1.3 Дисципліни, що є базовими для вивчення дисципліни

1.4 Дисципліни, що забезпечуються цією програмою

2. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

2.1 Структура модулів дисципліни

2.2 3міст лабораторних занять

2.3 Зміст самостійної роботи

2.4 Структура залікових кредитів дисципліни

2.5 Мета вивчення і засвоєння змістовних модулів дисципліни

3. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

3.1 Основна і додаткова література:

3.2 Використання обчислювальної техніки

4 СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Процес європейської інтеграції дедалі помітніше впливає на всі сфери життя держави, не оминув він і вищої освіти. Відтак, Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, щораз наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

У 1997 році під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікації, які існують у системі вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких згодом сформулювали і принципи Болонської декларації. Лісабонська угода декларує наявність та вагомість різноманітних освітніх систем і має на меті створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма перевагами і здобутками національних систем освіти і науки, зможе бути мобільними на європейському ринку праці. Через рік чотири країни — Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина — підписали так звану Сорбоннську декларацію, завдання якої спрямовані на створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів — двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ЕСТS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди.

Так поступово створювалися умови для інтеграційних процесів сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів. Обрані шляхи модернізації вищої освіти України аналогічні загальноєвропейським підходам. Принципи Болонської декларації в повному обсязі мають бути впроваджені у 2010 році, а 2005-й рік визначено як проміжний етап моніторингу досягнутого.

Основним завданням на цей період окреслено реалізацію передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічної ЕСТS (Європейській кредитно-трансферній системі). Саме її розглядають як засіб підвищення мобільності студентів під час переходу з однієї навчальної програми на іншу включно з програмами після дипломної освіти. ECTS стане багатоцільовим інструментом визнання та мобільності, засобом формування навчальних програм, а також сприятиме передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Важливий момент запровадження акумулюючої кредитної системи - можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо.| Визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента має стати основою для вирішення ще однієї, задекларованої в Болоньї, мети — створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників теренами Європи. Обов'язковою вважається також наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю освіти

Загалом визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є якість підготовки фахівців; зміцнення довіри між суб'єктами освіти; відповідність європейському ринку праці, мобільність; сумісність кваліфікації на вузівському та після-вузівському етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.

Предмет: ТЕОРІЯ АВТОМАТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Робоча програма дисципліни

Напрям

підготовки | 0925 Автоматизація та комп’ютерно-

інтегровані технології

Спеціальність | Системи управління і автоматики

Освітньо-

кваліфікаційний рівень | Бакалавр

Денна форма Заочна форма

навчання навчання

Курс | 2, 3 2, 3

Семестр | 4, 5, 6 4, 5, 6

Всього годин | 270/7,5 270/7,5

в тому числі:

лекцій | 71 16

лабораторних робіт | 18 6

практичних занять | 53 16

самостійної роботи | 128 232

Контрольна робота | 2

Курсова робота | 1 1

Семестровий контроль | Іспит/ 6 сем. Іспит/ 6 сем.

1 МЕТА I ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

1.1 Мета вивчення дисципліни

Метою вивчення курсу дисципліни є формування у студентів твердих знань про загальні принципи побудови і закони функціонування автоматичних систем управління, основні методи аналізу і синтезу неперевних і дискретних систем управління при детермінованих і випадкових зовнішніх впливах.

1.2 Завдання вивчення дисципліни

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати:

фундаментальні принципи побудови систем управління, класифікацію систем за основними алгоритмічними ознаками і відповідні алгоритмічні схеми, переваги і недоліки замкнених і розімкнених систем, роль зворотного зв’язку в системах управління;

методику лінеаризації статичної характеристики окремого елемента, запис рівнянь статистики і динаміки елемента у відхиленнях;

способи опису динамічних властивостей лінійних одномірних елементів і систем управління диференціальне рівняння, часові характеристики (перехідну та імпульсну), передавальну функцію, частотні характеристики і їх взаємозв’язок, векторно-матричну форму опису багатомірних елементів;

класифікацію динамічних ланок за виглядом їх передавальних функцій,характерні особливості інерційних статичних ланок першого і другого порядку, інтегруючих і диференціюючих ланок;

основні прийоми моделювання типових ланок і систем на аналогових і цифрових ЕОМ;

правила перетворення алгоритмічних схем і одержання еквівалентних передавальних функцій систем управління, принцип суперпозиції, методику запису рівняння динаміки системи з декількома вхідними впливами, закономірність впливу загального передавального коефіцієнта системи на точність управління; поняття і умови стійкості лінійної системи управління, основні критерії стійкості і прийоми їх практичнго застосування для аналізу стійкості, закономірність впливу загального передавального коефіцєнта на стійкість системи;

прямі і непрямі показники якості процесу управління, методику їх наближеної оцінки, закономірності впливу загального передавального коефіцієнта на показники,прийоми дослідження систем на цифрових обчислювальних машинах;

харакеристики випадкових сигналів,