Зміст

Вступ (актуальність, мета, завдання досліджень, наукова новизна, практична цінність) | 3

Розділ 1. Огляд літературних джерел. | 5

Розділ 2. Об’єкт, умови та методи проведення досліджень.

2.1. Характеристика об’єкта досліджень. | 16

16

2.2. Грунтовий покрив та його характеристика. | 18

2.3. Метеорологічні умови. | 21

2.4. Схема досліду і методика проведення досліджень. | 25

Розділ 3. Експериментальна частина.

3.1. Вплив багаторічних трав на зміну водно-фізичних показників:

- об’ємну вагу;

- пористість;

30

3.2. Змив грунту. | 51

3.3. Продуктивність дерново-підзолистих змитих грунтів та еколого-економічна ефективність їх використання.

3.4. Охорона праці та техніка безпеки. | 53

58

Висновки

Список літератури

Додатки

Фото

3

Вступ (актуальність, мета, завдання досліджень, наукова новизна, практична цінність)

Роль багаторічних трав при проведенні біоорганічних агротехнологій важко переоцінити. Значний вплив на відтворення родючості еродованих грунтів відбувається при вирощуванні бобово-злакових травосумішок. Вичвлено, що вони утворюють 500-700 кг/га гумусу, що еквівалентно 20-30 т гною на га, створюють значні запаси азоту в грунті (Вільямс,1953р.).

Завдяки своїм біологічним особливостям багаторічні трави впливають на родючість грунту інтенсивніше, ніж однорічні культури. Це зумовлюється їх довголіттям, високою продуктивністю надземного покриву, розвитком кореневої системи, нагромадженням пластичних речовин, інтенсивним впливом ризосферних бактерій і кореневих виділень та іншими факторами. На еродованих землях, багаторічні трави підвищують їх продуктивність, зводять до мінімуму ерозійні процеси, відновлюють родючість грунту. Багаторічна трав’яниста рослинність відіграє велику роль у захисті грунтів від ерозії.

Про грунтозахисну ефективність трав’янистих агробіоценозів відмічається в роботі В.В.Докучаєва, П.А.Костичева, О.О.Ізмаїльського, В.Р.Вільямса.

Аналіз структури сільськогосподарських угідь регіонів України свідчить, що порівняно з матеріалами 30-35 річної давності склад і співвідношення елементів сучасного агроландшафту різко погіршилися. Нині непорушених господарською діяльністю природних ландшафтів майже не збереглось, продовжується активація деградаційних процесів.

Для зменшення до мінімуму ерозійні процеси рекомендують впровадити грунтозахисні системи землеробства, однак в сучасних кризових еколого-економічних умовах землеробства ці заходи використовуються частково, що значно зменшує її ефективність.

4

За рахунок цих передумов в Україні необхідно зменшити загальну площу орних земель вилучити еродовані грунти із інтенсивного обробітку на консервацію, створення природних агробіоценозів.

Актуальність теми. Інтенвисний розвиток ерозійних процесів, погіршення родючості грунтів, екологічної ситуації навколишнього середовища на Прикарпатті викликали необхідність розробки альтернативних (локалізованих) грунтозахисних систем землеробства, технологій створення природніх кормових угідь, пошуку найбільш ефективних ерозійно-стійких агробіоценозів, що і послужило темою для дипломної роботи.

Мета. Вивчення впливу агробіоценозу на протиерозійну ефективність бобово-злакових травосумішок, технології їх створення.

Завдання досліджень. Полягає у: вивченні впливу агробіоценозу на стік і змив грунту, водно-фізичні властивості, умови росту і розвитку, формування урожаю бобово-злакових травосумішок на дерново-підзолистих повернево-оглеєних змитих грунтах.

Наукова новизна. Новизна досліджень полягає в тому, що визначено протиерозіну ефективність бобово-злакових травосумішок, вплив агробіоценозу на зміну водно-фізичних показників еродованих дерново-підзолистих грунтів, а також їх продуктивність.

Практична цінність. Вперше для ерозійно небезпечного регіону Західного Прикарпаття обгрунтовано та рекомендовано виробництву найбільш ефективні бобово-злакові травосумішки для залуження еродованих дерново-підзолистих грунтів.

5

Розділ 1. Огляд літературних джерел

Проблема регулювання агрофізичних і водно-фізичних властивостей еродовани грунтів стає особливо актуальною в зв’язку з посиленням антропогенного навантаження на грунт, збільшення строкатості грунтового покриву щодо основних елементів родючості [1].

Через неправильне та надмірне використання сільськогосподарської техніки в 60-80 роки, вплив її на довкілля супроводжується забрудненням атмосфери, грунту та водойм, руйнуванням структури і переущільненням грунту.

Створення на еродованих землях сіяних сіножатей та пасовищ шляхом прискореного залуження має також велике грунтозахисне значення. Багаторічні трави надійно захищають грунт від ерозії і відновлюють його родючість завдяки нагромадженню великої кількості стерньових і кореневих решток. У грунті збільшується вміст азоту і гумусу, поліпшується його структура, підвищується протиерозійна стійкість [2].

Освоєння схилових земель під сіяні кормові угіддя дає змогу не лише одержати додаткову кількість кормів, але й підвищує їх якість.

Багаторічні трави накопичують у грунті багато органічної маси, під впливом якої покращуються його водно-фізичні властивості. Органічна маса трав є не тільки джерелом поживних речовин, але й допомагає зберегти легкорозчинні елементи живлення, які містяться в самому грунті, а також ті, які вносяться з мінеральними добривами [3].

Рослини протидіють ерозії грунту надземною частиною і кореневою системою. Велике значення при цьому має ступінь розвитку та розгалуженості коренів у верхніх шарах грунту. Багаторічні трави, особливо злакові, що мають мичкувату дуже розгалужену кореневу систему, найміцніше закріплюють грунт і утримують його від змиву. Проте злакові трави в чистих посівах розвиваються гірше і утворюють меншу кількість коренів, ніж у сумішці з бобовими. Є у травосумішках злакових і бобових

6

трав, густо розгалужені корені міцно скріплюють грунт, як у верхніх, так і нижніх шарах.

Виявлено, що на присітьовому схилі крутизною 30 при інтенсивності зливи 31,5 мм опадів протягом години змив грунту становив: на картоплі – 254 м3/га, на кукурудзі – 73м3/га, на вико-вівсі – 67м3/га, на сумішці вико-овес-суданська трава, де була найбільша густота рослин, - 28м3/га. На протилежному схилі, зайнятому бобово-злаковими травосумішками, змиву не відмічалось [4].

Рослини протидіють змиву грунту надземною частиною і коренневою системою. Велике значення при цьому має ступінь розвитку та розгалуженості коренів у верхніх шарах грунту. Багаторічні трави, особливо злакові, що мають мичкувату дуже розгалужену кореневу систему, найміцніше закріплюють грунт і утримують його від змиву [5].

Більшість бобових трав, в яких коренева система стрижнева, слабо розгалужена, протидіють змиву в меншій мірі. Проте злакові трави в чистих посівах розвиваються гірше і утворюють меншу кількість коренів, ніж у сумішці з бобовими. У травосумішках бобових і злакових трав густо розгалужені корені міцно скріплюють грунт як у орних і підорних шарах.

При вирощуванні бобово-злакових