2006 | 0-50

50-100

0-100 | 192,4

104,8

297,2 | 187,6

113,7

301,3 | 186,9

115,5

302,4 | 185,7

117,3

303,0

Кінець вегетаціїї |

2006 | 0-50

50-100

0-100 | 121,5

154,5

276,0 | 86,8

193,3

280,1 | 86,0

195,4

281,4 | 87,6

194,7

282,3

51

3.2.Змив грунту. Вплив багаторічних трав на стік і змив грунту

Визначну роль в протиерозійній стійкості грунту відіграє рослинний покрив. Найстійкішими до змиву є грунти глинисті, важкосуглинкові, менш стійкі легкосуглинкові, супіщані і піщані. Особливо вразливими є грунти з крупно-пилуватою структурою.

Протиерозійна стійкість грунтів визначається їх гранулометричним і хімічним складом, фізико-хімічними властивостями, фізичним станом.

Завдяки кореневій системі рослин у грунті покращується опір і підвищується стійкість грунту до змиву і розмиву. Проникаючи в глибокі горизонти, залишаючись в них після відмирання, корені рослин збільшують пористість, оструктуреність та водопроникність грунту, що підвищує його родючість та протиерозійну стійкість.

Встановлено, що при вирощуванні багаторічних бобовозлакових травосумішок різко зменшився змив ґрунту. На рисунку наводиться динаміка ерозійних процесів за 2003-2006 рр.

За даними досліджень встановлено, що при вирощуванні багаторічних бобово-злакових травосумішок різко скорочується змив грунту. Так і в рік посіву змив грунту під бобово-злаковими травосумішками становив на слабо змитих грунтах 13,7 т/га і середньо змитих 14,5 т/га, на контролі відповідно 13,9 і 16,9 т/га, як бачимо, грунтозахисна ефективність трав була в перший рік не високою. Однак уже на другий рік змив грунту скаротився і сладає на сильно змитих - 2,1 т/га, середньо змитих – 3,8 т/га, тоді як на контролі дані показники становили відповідно 11,8 та 21,3 т/га. На третій рік змив на слабо змитих грунтах не був зафіксований, а на середньо змитих він складав 2,1 т/га, на контролі дані показники були відповідно 5,8 та 11,0 га. В 2006 році змив грунту під багаторічними травами було зафіксовано лиш на середньо змитих відмінах грунту (3,1 т/га), тоді як на контролі на слабо змитих грунтах змив становив 12,5 і на середньо змитих 19,7 т/га.

52

Рисунок 3.2.1

Змив ґрунту на дерново-підзолистих поверхнево оглеєних ґрунтів, т/га

53

Розділ 3.3. Вплив водно-фізичних показників на продуктивність дерново-підзолистих змитих грунтів та економічна ефективність

Родючість грунту характеризується показниками, які визначають продуктивність даного типу грунту. Дані показники досить тісно пов’язані між собою, так біологічні показники (органічна частина грунту, мікрофлора, чистота грунту від шкідників, бур’янів), а також агрохімічні показники (вміст в грунті поживних речовин, вбирна здатність, рН) безпосередньо впливають на агрофізичні показники родючості грунту (щільність твердої фази грунту, пористість, структурність, кількість водотривких агрегатів).

Основним показником родючості грунту є його продуктивність. Продуктивність – категорія більш широка і залежить не тільки від родючості грунту, а й від погодно-кліматичних умов, генетичних особливостей рослин, додаткового забезпечення елементами живлення за рахунок добрив, поліпшення агрофізичних властивостей за рахунок внесення хімічних меліорантів та використання інших агротехнічних засобів, що спрямовані на реалізацію потенціальної продуктивності грунту.

Продуктивність грунту залежить від його агрофізичних властивостей (щільність, шпаруватість, вологість в’янення, вологомісткість, гранулометричний та агрегатний склад, стійкість агрегатів проти дії води тощо), які зазнають значного антропогенного впливу.

Водночас механічний обробіток грунту є провідним фактором дії на нього. З одного боку, відбувається ущільнення, а з другого, – руйнування структури агрегатів, що призводить до погіршення майже всіх агрофізичних показників. Тому на найбільше ущільнення грунту потрібно знижувати навантаження сільськогосподарської техніки. Проте, мінімізувати обробіток його слід диференційовано під кожну культуру. Таблиця 3.3.1.

Таблиця 3.3.1.

Середня урожайність бобово-злакових травосумішок за 2004-2006р

на дерново-підзолистих слабо- та середньозмитих грунтах

№

п/п |

Варіанти |

2004 р

оз. пшениця | 2005 р

ячмінь |

За два

Укоси | 2006 р

ріпак |

За два

укоси | Середній урожай сіна (2004-2006)

I укіс | II

укіс | I укіс | II

укіс

1 |

Контроль |

18,12/14,47 |

14,8/11,4

2 |

Варіант I |

26,8/23,4 |

39,2/35,3 |

24,0/12,1 |

63,2/47,4 |

50,8/45,4 |

18,2/12,1 |

59,0/57,5 |

49,6/42,7

3 |

Варіант II |

25,2/22,7 |

36,1/30,6 |

23,3/11,7 |

59,4/42,3 |

48,2/41,6 |

16,1/11,6 |

64,3/53,2 |

49,6/39,4

4 |

Варіант III |

25,0/23,1 |

34,8/28,2 |

19,9/10,9 |

54,7/39,1 |

45,2/40,0 |

17,3/11,3 |

62,5/51,3 |

47,4/37,8

Чисельник – урожайність бобово-злакових травосумішок на слабозмитих грунтах.

Знаменник – урожайність бобово-злакових травосумішок на середньозмитих грунтах.

55

Продуктивність бобово-злакових травосумішок на дерново-підзолистих грунтах. Охарактеризувавши дерново-підзолисті грунти досліджуваної території можна зробити такі висновки. Оскільки дані грунти знаходились на схилі, то відповідно вони піддались змиву грунту, що і вплинуло на їх продуктивність.

Середній урожай сіна за 2003 рік становив - 49,6 ц/га на слабо-змитих грунтах і 42,7 ц/га на середньо-змитих. Відповідно на другий рік агровикористання грунтів урожайність становила 49,6 ц\га на слабо-змитих грунтах і 39,4 ц/га на середньо-змитих грунтах. На третій, 2005 рік, закладки досліду урожайність становила 47,4 ц/га на слабо-змитих грунтах і на середньо-змитих 37,8 ц/га.

Аналізуючи дані можна побачити, що в період дослідження даної території найбільш продуктивними були грунти в перший рік свого використання. На цей показник продуктивності також вплинуло менше накопичення вологи на дерново-підзолистих грунтах , оскільки сума атмосферних опадів на перший рік закладки досліду була найменшою (655,1 мм за рік).

При вирощуванні сільськогосподарських культур у грунтозахисній сівозміні, в середньому за трьох-річний період, рентабельність складання: на слабо-змитих грунтах 55, 78 %, а на середньо-змитих грунтах 24,61 % при умовно-чистому прибутку 149,46 і 65,94 грн/га відповідно, що пояснюється високою собівартістю одиниці продукції: 10,30 грн за 1 ц К.О. - на слабо-змитих грунтах і 12,87 грн за 1 ц. К.О. – на середньо-змитих грунтах.

Вирощування сільськогосподарських культур у грунтозахисній сівозміні є менш рентабельним за рахунок високої собівартості одиниці продукції.

Вирощування бобово-злакових травосумішок є більш економічно вигідним на еродованих землях. На першому варіанті, де відсоток бобових становить 50% рентабельність становить за трьох-річний період 573,77 % на слабо-змитих грунтах і 480, 12