За менш сприятливих природніх умов, особливо при нестачі вологи і менш родючих грунтах, кореневих решток іноді нагромаджувалось значно більше.

Нагромадження багаторічними травами великої кореневої маси сприяє збагаченню грунту на органічну речовину, завдяки чому в ньому підвищується вміст гумусу, створюється водотривка структура.

Багато дослідників відмічають, що максимальне нагромадження перегною і найбільш водотривка структура властива цілинним грунтам.

14

М.І.Саввінов (1936), вивчаючи структуроутворення на різних грунтах, також підкреслював, що найбільш водотривкою структурою відзначаються цілинні чорноземні грунти, які сформувались під впливом багаторічної трав’янистої рослинності. В цих грунтах кількість водотривких аргегатів досягає 80-90 %. Це зумовлюється, перш за все, тривалістю дії багаторічних трав на грунт. Разом з тим, сильно розвинена коренева система багаторічних трав має величезну поверхню, що забезпечує інтенсивний розвиток ризосферних бактерій. Останні позитивно впливають на грунт.

Багато вчених відмічають також, що факторами структуроутворення дерново-підзолистих ґрунтів є: поверхневий обробіток грунту, посів багаторічних трав, вапнування і внесення органічних і мінеральних добрив .

Багаторічні трави мають важливе значення в збільшенні агрономічно цінних структурних агрегатів на змитих дерново-підзолистих грунтах Прикарпаття. В середньому за три роки, від періоду інтенсивного росту до другого укосу трав, в силу наростання кореневої маси, кількість агрегатів збільшилась на 2-5% і їх було більше на ділянках, де під трави вносили азотні добрива. В дерново-підзолистих грунтах водотривкі структурні агрегати зосереджені в орному шарі, в підорному-підзолистому їх немає [17].

Проте результати досліджень показують, що навіть при короткочасному вирощувані багаторічні трави значно поліпшують структуру грунту. У дослідах М.Н.Короленко (1965) у Волгоградській області на схилах з ясно-каштановими грунтами після трирічного вирощування бобово-злакових травосумішок водотривких агрегатів більш як 0,25 мм було 49,8 – 57,4 %, а перед вирощуванням багаторічних трав – лише 25,4 %.

На щільних грунтах без розпушування важко отримати добрий урожай польових культур. У щільному грунті незадовільна аерація, низька біогенність, слабо розкладаються негуміфіковані рештки, в ньому мало доступних для рослин елементів живлення, тобто низька ефективна родючість.

15

Грунт добре розпушують рослини. Грунт розпушується також у результаті діяльності грунтової фауни - черв’яками, жучками, кротами. Розпушення грунту відбувається при його набуханні в результаті дії води.

І.Б. Реут зазначав, що щільність грунту є первинним, визначальним фактором усієї фізики грунту. З нею нерозривно пов’язані водний, тепловий і повітряний режими грунту. Щільність грунту також залежить від його структури: чим краща структура, тим нижча щільність грунту.

Коріння бобових трав, проникаючи глибоко в грунт, впливає на його фізико-хімічні властивості. Відмерлі рештки коріння утворюють у грунті трубчасті порожнини, які надають йому пухкості й полегшують доступ повітря. А після жнив на рештках і корінні бобових трав залишаються 80-100 кг/га і більше азоту. Отже, за допомогою бобових трав верхні шари грунту збагачуються на поживні речовини (азот, фосфор, калій, кальцій) і цим створюються сприятливі умови для вирощування високих врожаїв сільськогосподарських культур. Відмерлі рештки багаторічних трав у вигляді коріння, листків, стебел, заорані в грунт, збагачують його на органічні речовини, з яких під впливом діяльності грунтових мікроорганізмів утворюється гумус. У коренях бобових багаторічних трав протягом вегетації нагромаджуються запасні поживні речовини, потрібні для утворення на весні молодих стебел [18].

Багаторічні трави більше, ніж інші сільськогосподарські культури, висушують грунт, в наслідок чого він краще вбирає дощові води. Це зменшує кількість води, яка могла б стекти з поверхні грунту. Коріння й стебла трав також протидіють поверхневому стоку, сповільняючи його швидкість, і таким чином, зменшують ерозію. Вони не тільки не допускають змив з поверхні грунту, але й добре перехоплюють мул, який несуть мутні потоки води. Вони ніби фільтрують води, що стікають. Іншими словами, трави мають високу кольматуючу здатність [19].

16

Розділ 2. Об’єкт, умови та методи проведення досліджень

2.1. Характеристика об’єкта досліджень

Дослідження проводили на стаціонарному полігоні в дендрологічному парку “Дружба” імені Зіновія Павлика Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, який розташований на північно-західній околиці м. Івано-Франківська. За характером рельєфу територія дендропарку відноситься до так званої “Бистрицько-Лімницької”, розчленованої денудаційно-акумулятивної східної височини. Найвищі точки дендропарку характеризуються абсолютними висотами 302-293 м, а найнижчі відповідно 279-276 м, перепад висот рівний 23 м. [20].

За тектонічною будовою територія дендропарку знаходиться в межах так званої Більче-Волинської зони Передкарпатського передгірського прогину.

Зовнішня частина Передкарпатського прогину прилягає до Російської платформи напротязі всього Передкарпаття. Зовнішня частина прогину складена верхньо-моласовим комплексом, більш тонкозернистим, який залягає безпосередньо на покладах верхньо-крейдової системи платформи. В зовнішній частині прогину відсутня складчастість, переважають пологі широкі куполовидні структури і положисті мульди.

Межа між обома частинами прогину проходить приблизно північніше пунктів Стрий-Калуш-Косів. Біля платформи смуга прогину має найнижчі абсолютні висоти поверхні і за геоморфологічною будовою становить систему терас річок Дністра і Пруту та улоговин.

Неогенові породи Передкарпатського прогину вкриті антропогеновими породами, відкладання яких зв’язано з діяльністю річок Дністра з притоками, Пруту з притоками, а також з делювіальними і пролювіальними протоками з гір. В основі їх на різних глибинах лежать піщано-галечникові відклади, на яких залягають суглинки, знизу шаруваті і щебенюваті, доверху ж, особливо біля платформи, більш однорідні, лесовидні [21].

17

Елементи передгір’я і системи терас і улоговин створюють також передумови для вертикальної поясності у ґрунтовому покриві і в геохімічних особливостях ґрунтів.

Інтенсивне обводнення (поверхневе і підгрунтове через галечники) Передкарпатського прогину гірськими повенями стало передумовою існування тут промивного і застійно-промивного водного режиму і розвитку тут, в зв’язку з цим, лісолучної зони з оглеєними різною мірою ґрунтами підзолистого, дернового і болотного типів, а на виходах флішу і буроземного