Залежно від глибини залягання флішу, його щільності, характеру елювію чи делювію його у передгір’ї і пісків або галечників у терасовій частині прогину і зв’язаної з цим дренованості чи підтоплюваності під лісолучною рослинністю створюються відповідні грунти у Передкарпатті.

Основною породою в дібровах є черешчатий дуб, місцями скельний дуб, до нього домішані бувають ясень, липа, клен, черешня, ільм (Ulmus lacvis). В другому ярусі тут буває граб (Carpinus betulus). На лісосіках з’являються похідні грабові і дубово-грабові деревостани. В дібровах існує багате і різноманітне трав’яне покриття. В останні часи в Передкарпатті дуже поширені штучні насадження хвойних порід дерев, особливо ялини (Трибун, 1968). Основне значення в процесах грунтотворення відіграли деревні рослинні формації, ялицеві, букові і дубові, в сполученні з якими діяла і трав’яна рослинність. На обезліснених і закинутих землях поширюється біловус (Nardus strictal) [23].

В минулому в Передкарпатті були поширені букові і ялицеві (Abies alba) ліси, тепер же бук (Fagus taurica і F. silvatica) трапляється як домішка в дібровах, або ж утворює мішані, а місцями і чисті лісостани на незначних площах.

18

У передгірському районі поширені переважно дерново- серередньо- і сильнопідзолисті поверхнево оглеєні та буроземно-підзолисті поверхнево оглеєні ґрунти на безкарбонатних делювіальних відкладах, підстиланих щільним флішом і на елювіальних відкладах. На щебенюватому елювії флішу місцями (на так званій Модрицькій антикліналі) поширені дерново-буроземні глейові щебенюваті і кам’янисті грунти [24].

Ґрунтовий покрив території дендропарку представлений дерново-середньо і сильно підзолистими поверхнево оглеєними суглинковими ґрунтами, які є типовими для регіону.

2.2. Ґрунтовий покрив, об’єкт дослідження

Ґрунтовий покрив дендропарку представлений дерново-підзолистими поверхнево оглеєними ґрунтами на схилі північно-західної експозиції крутизною 3-5є. До закладки стаціонарного досліду було проведено детальне обстеження грунтів: викопано 4 ґрунтові розрізи, відібрано 98 зразків ґрунту для лабораторних аналізів. В результаті проведеного аналізу виявлено, що ґрунти району досліджень відносяться до дерново-середньопідзолистого оглеєного середньо-суглинкового ґрунту . Для детальної характеристики наводимо опис розрізів:

Розріз 1(верхня частина схилу, рoзріз 1 і 2 за генетичними горизонтами схожі)

HEgl – 0-24 см – гумусо-елювіальний горизонт, світло- сірий, грудкувато-пилуватий, свіжий, ущільнений, корінці рослин, залізо-марганцеві бобовини, перехід чіткий.

Egl – 24-32 см – елювіальний горизонт, білувато-сірий, пилувато-пластинчастий, свіжий, дрібнопористий, мало корінців, залізо-марганцеві бобовини, перехід поступовий.

19

Eigl – 32-68 см – перехід до ілювіального горизонту, світло-коричневий з сіруватими плямами, структура дрібно-горіхувата, неміцна, свіжий, дрібнопористий, перехід поступовий.

Igl – 68-126 см – ілювіальний горизонт, коричневий з темними плямами по тріщинах, є невеликий сизий наліт, горіхувато-призмовидний, слабозволожений, сизі окиси і чорні закиси заліза, коріння осоки, перехід поступовий

Pigl – 126-145 см – перехід до породи, жовтувато-коричневий, крупно-призматичний, щільний, вологий, затьоки сизих плям по тріщинах, оглеєний, в’язкий.

P – 145 см і глибше – материнська порода, оглеєний важкий лесовидний суглинок, жовто-сірий злитий, мокрий, марганцеві бобовинки, сизі плями.

Розріз 3 (нижня частина схилу, розрізи 3-4 за генетичними горизонтами схожі)

HEgl – 0-17 см – гумусово-елювіальний горизонт, орний шар світло-коричневий з сіруватими плямами, важкий суглинок, свіжий, дрібнопористий, грудкувато-пилувата, Fe-Mg бобовини, коріння рослин, перехід поступовий.

Egl – 17-25 см – елювіальний горизонт, бурувато-сірий, пилувато-пластинчастий, свіжий, дрібнопористий, мало корінців, залізо-марганцеві бобовини, перехід поступовий.

EIgl – 25-40 см – перехід до ілювіального горизонту, світло-коричневий з сіруватими плямами, структура дрібно-горіхувата, неміцна, свіжий, дрібнопористий, перехід поступовий.

Igl – 40-118 см – ілювіальний горизонт, жовтувато-коричневий з сизуватими плямами по тріщинах, слабовологий, горіхувата, корінці рослин, дрібнопористий, чорні закиси і сизі окисли заліза, перехід поступовий.

20

IPgl – 118-145 см – перехід до породи, коричневий з сизими плямами, вологий, призматична, щільний, окисли заліза, перехід чіткий, слабооглеєний.

P – 145 см і глибше – материнська порода, оглеєний алювіально-делювіальний важкий лесовидний суглинок, жовто-сірий злитий, мокрий, марганцеві бобовинки, сизі плями.

Структура в орному шарі грудкувато-пилувата, тому ці ґрунти дуже запливають після дощів, утворюючи міцну кірку. Водно-повітряний режим у них незадовільний, оскільки періодично надмірно зволожуються, в результаті слабого стоку поверхневих вод та наявності дуже ущільненого ілювіального горизонту. Надмірне поверхневе оглеєння збагачує верхні горизонти ґрунтів шкідливими для рослин сполуками: закисними формами Fe, Al, Mn.

В орному шарі вони містять близько 1,5-2,2% гумусу. З глибиною відсоток його різко зменшується. Реакція ґрунту сильнокисла та кисла (сольової витяжки 4,4-4,8 ), гідролітична кислотність – 5,8-6,0 мг.екв. на 100г грунту. Кількість увібраного Ca в ґрунтах цієї групи становить 6,3 мг.екв., Mg 2,5 мг.екв. на 100 г ґрунту, що вказує на низьку їх насиченість основами. У зв’язку з низьким вмістом гумусу ці ґрунти бідні на азот, а кисла реакція пригнічує процеси нітрифікації. Тому нагромадження рухомих сполук азоту проходить повільно. Вміст рухомих сполук фосфору тут становить 4,7-6,5 мг. і калію 4,3-6,3 мг. на 100 г ґрунту. В цілому ґрунти бідні на поживні речовини.

21

2.3. Метеорологічні умови

Температура повітря

Зимній період на Івано-Франківщині характеризується відносно теплою температурою повітря, з частими відлигами. Середня температура найхолоднішого місяця (січня) становить мінус 5-6, абсолютний мінімум температури – мінус 32-36?. Майже щороку мінімальна температура буває мінус 21-26?. Середня температура лютого наближається до середньої січневої.

Починаючи з березня температура підвищується спочатку на 4-5?, а влітку – на 1-2? за місяць. Найтеплішим місяцем є липень. Середня його температура становить 18-19?. Абсолютний максимум температури спостерігається в липні й сягає 35-38?.

У липні можлива максимальна температура близько 30?. За багаторічними даними, перехід середньої добової температури через 0?, на території області припадає на кінець першої – початок другої декади березня.

Восени стійкий перехід температури через 0? від плюсових до мінусових температур спостерігається в